Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Ортопедичні деформації стопи
Приведена стопа

Приведена стопа (pes adductus congenitus) як самостійна природжена деформація трапляється надзвичайно рідко, і в медичній літературі є лише окремі повідомлення про неї (мал. 208).

Ця деформація частіше зустрічається у чоловіків і буває як одно-, так і двобічною. Cramer К. (1909) розрізняв дві форми деформації: metatarsus adductus congenitus і metatarsus varus congenitus. На розмежування цих двох форм вказував також Valentin В. (1920). Однак Schulz (1919) вважав, що обидві форми є різними стадіями одного і того ж процесу, зокрема metatarsus varus congenitus є зрілою формою pes adductus congenitus. Інші автори притримувалися думки, що між цими формами немає принципової різниці.

Причину деформації вбачають у порушеннях внутрішньоутробного розвитку плода або навіть процесів первинної закладки тканин, оскільки вона може поєднуватись з іншими аномаліями розвитку (синдактилією тощо).

При народженні дитини на приведену стопу не звертають уваги, але, коли дитина починає ходити, деформація стає маніфестативною. Клінічно видно приведення дистального відділу стопи, починаючи від суглобів Шопара і Лісфранка. Кістки плесна, особливо перша, різко приведені одночасно з пальцями стопи. Інколи буває зниженим поздовжнє склепіння. Надп'яткова і п'яткова кістки знаходяться у вальгусному положенні, тому ахілловий сухожилок зміщений вбік.

У зв'язку з тим, що кістки плесна знаходяться у косому положенні і непаралельні, головки їх знаходяться у різних площинах, тому дистальний відділ стопи видається розширеним.

На рентгенограмі у фасній проекції стопи при pes adductus виявляють переважаюче приведення першої кістки плесна, інколи з підвивихом у першому клино-заплесному суглобі. Інші кістки плесна приведені, але дещо менше, і їхні діафізи не скривлені, як це буває при metatarsus varus congenitus, коли приведені кістки плесна скривлюються медіально на межі верхньої і середньої частини діафіза.

Лікування. Після виявлення pes adductus congenitus у ранньому дитинстві необхідно проводити консервативне лікування. Воно полягає у ручних редресаціях стіп, коли вони ще податливі і розтягненням м'яких тканин вдається поетапно усунути деформацію. Перед редресацією проводять парафіно-озокеритову аплікацію, а після неї стопу фіксують гіпсовою пов'язкою у скорегованому положенні (мал. 209). Діти повинні користуватись ортопедичним взуттям протягом часу росту кісток стопи, особливо кісток заплесна.

Зазвичай, у дорослих приведена стопа не впливає на її статико-динамічну функцію, однак при клінічно різко виражених деформаціях, особливо після перенесеного поліомієліту, необхідно оперувати, оскільки хворі скаржаться, що не можуть користуватись нормальним взуттям.

Операція полягає у клиноподібній резекції кісток на верхівці скривлення стопи — на рівні суглобів Шопара і Лісфранка. Видаляють кістковий клин, основа якого знаходиться з латерального боку стопи. Після операції накладають гіпсовий чобіток, який скидають через два місяці, а потім хворому пропонують протягом року користуватись ортопедичним взуттям із підкладками для вимощення склепіння і пронації дистального відділу стопи.

Мал. 208. Природжене приведення дистального відділу стопи (Norris С., Carrol В. 1997).

Мал. 209. Фіксація гіпсовими чобітками у скорегованому положенні обох приведених стіп.

У свій час Wolf J. (1926) досягав корекції деформації після екскохлеації кубоподібної кістки, а Чаклін В.Д. (1957) — після остеотомії кісток плесна. У даний час замість гіпсової пов'язки можна застосувати апарат Ілізарова, за допомогою якого корегують деформацію після операції і надійно фіксують стопу.

Надзвичайно рідко лікарі можуть спостерігати афалангію, гіподактилію чи адактилію. Ці природжені Вади стопи в принципі не потребують лікування, хоча теоретично можна видовжити недорозвинутий палець дистракційним методом за Ілізаровим. Хворі з ектроподією (відсутністю стопи) і гемімелією потребують протезування.