Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Ортопедичні деформації стопи

Анатомічно стопа складається з двадцяти шести кісток, які утворюють досконалу архітектонічну структуру, що здатна витримувати значні навантаження, зберігаючи при цьому еластичність. Достатній для функції обсяг рухів здійснюється у суглобах пальців, плесно-фалангових, підтаранному, таранно-човноподібному суглобах, в основі першої кістки плесна. В інших суглобах рухи дуже незначні, оскільки кісткц щільно прилягають між собою. Стабілізуючим чинником кісток стопи є м'язи, міцний міжкістковий зв'язковий апарат та фіброзні капсули суглобів.

Уся статика нижніх кінцівок залежить від статичної витривалості стіп, які є площиною опори тіла під час ходіння. Опору стопи створюють три точки: головка першої кістки плесна, головки четвертої і п'ятої кісток плесна і п'ятковий горб. При ходінні по слизькій поверхні площина опори стопи збільшується за рахунок згинання пальців з опорою на їхні пучки. Рух у гомілковостопному і підтаранному суглобах уможливлює супінацію і пронацію стопи та її прилягання до нерівної площини. Якщо рухи у цих суглобах обмежені, то людина відчуває біль при ходінні по нерівній площині.

У стопі розрізняють три склепіння: поздовжнє зовнішнє (бокове), поздовжнє внутрішнє (присерединне) і те, яке знаходиться між головками першої та четвертої-п'ятої кісток плесна, що інколи називають поперечним.

Найбільш вираженим є присереднє поздовжнє склепіння, яке утворене п'ятковою кісткою, шийкою надп'яткової, човноподібною, першою клиноподібною і першою плесновою кістками. В усіх цих суглобах, за винятком човноподібно-клиноподібного, існує деяка рухливість, тому висота присереднього склепіння мінлива і залежить в основному від функції і сили м'язів, а також стану зв'язково-капсульного апарату суглобів.

Зовнішнє (бокове) склепіння, яке утворене п'ятковою кісткою, шестигранною і четвертою-п'ятою кістками плесна, утримується, в основному, зв'язково-капсульним апаратом.

Супінаційний рух у піднадп'ятковому суглобі поєднаний із рухом в articulatio talonaviculare, тобто приведенням стопи силою m.tibialis posterior.

Пронація стопи здійснюється одночасно з відведенням кісток заплесна силою перонеальної групи м'язів.

Якщо під час опори стопи гомілка викручується вбік (назовні), це спричинює супінацію і приведення заплесної ділянки. Внутрішня (присередня) ротація гомілки спричинює відведення і вальгусне відхилення стопи.

У нормі амплітуда рухів у ділянці першої кістки плесна і заплесної здійснюється в межах 20°, тому висота присереднього склепіння стопи залежить від ступеня її згинання у цьому суглобі. М'язом, який згинає стопу в даному суглобі є m.peroneus longus. Таким чином, залежно від стану m.tibialis posterior і m.peroneus longus визначається підтримування склепіння.