Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Природжені і набуті вади нижньої кінцівки
Порушення осі нижньої кінцівки
Варусне скривлення кісток гомілки

Варусне скривлення гомілки буває природженим і набутим.

Природжене варусне скривлення обох кісток гомілки трапляється рідко і за Pais буває у 100 разів рідше, ніж природжений вивих стегна (Б. Бойчев, 1968). Ця деформація найчастіше (майже 95 %) буває лівобічною і, як правило, у хлопчиків. Вважають, що ця природжена аномалія може успадковуватись.

Як правило, гомілкові кістки бувають скривленими у нижній третині за типом варусу, антекурвації з присередньою торсією (мал. 188), хоча бувають crura recurvata posterior et valga та інші.

Гомілка може бути скривлена плавною дугою, а інколи більш гострою, що створює гіперекстензію стопи. Хворі скаржаться на косметичний дефект і порушення ходи. Рентгенологічно виявляють скривлення великогомілкової кістки або обох кісток гомілки на одному рівні у нижній третині діафізів. У цьому місці кістка склерозована, буває тоншою і типово деформованою з потовщеним кортикальним шаром з увігнутого боку і звуженим кістковомозковим каналом.

Мал. 188. Рентгенограми природженої варусної деформації кісток гомілки: у тримісячному (а) і у трирічному (б) віці дитини.

Багато ортопедів (Новаченко М.П., Вреден Р.Р., Potel та інші) вважають, що така природжена вада зумовлена сповільненою і призупиненою осифікацією великогомілкової кістки і що це ніби передує виникненню природженого псевдоартрозу, який не утворився.

Якщо природжене скривлення кісток гомілки буває, як правило, однобічним і трапляється дуже рідко, то набуті викривлення зустрічаються дуже часто, особливо у перші роки життя дитини, і майже завжди бувають двобічними. Однобічне скривлення може зумовлюватися неправильним зрощенням перелому кісток тощо.

Найчастіше двобічне варусне скривлення кісток нижньої кінцівки виникає внаслідок рахіту, при якому підвищена гнучкість і податливість кісток під масою тіла і контракцією м'язів спричинюють таку деформацію (мал. 189).

Клінічно розрізняють три форми рахітичного скривлення гомілки:

1) crura vara totalis — повне скривлення у фронтальній площині;

2) crura vara inflexa — дугоподібне скривлення обох кісток гомілки у дистальному метафізі;

3) crura vara anteflexa — скривлення цієї ділянки обох кісток гомілки у фронтальній і сагітальній площинах, тобто вбік і вперед.

Лікування. Лікування рахітичного викривлення кісток гомілки внаслідок авітамінозу ґрунтується у першу чергу на застосуванні вітаміну D, риб'ячого жиру, кварцового опромінення; перебуванні на свіжому повітрі і раціональному харчуванні. Дітям обмежують навантаження на кінцівки на час лікування і призначають корегуючі гіпсові або пластикові шини, коли діти відпочивають.

Якщо своєчасно почати лікування рахіту, то у процесі росту дитини скривлення гомілки не лише не прогресує, але і зменшується, а навіть щезає.

Якщо дитину не лікують, то crura vara totalis переходить у crura vara inflexa внаслідок сильного натягу триголового м’яза, який діє на дугу скривлення кісток. Цей вид деформації не піддається консервативному лікуванню, і тому хворих треба оперувати.

Оперують хворого під наркозом із накладеним на стегно джгутом. Операція полягає в корегуючій остеотомії обох кісток гомілки на вершині деформації з відновленням осі сегмента. При значній кутовій деформації інколи доводиться виконувати подвійну остеотомію з відновленням осі сегмента, доброю адаптацією остеотомованих кінців і остеосинтезом уламків. Після операції накладають гіпсову пов'язку, яку знімають після зрощення уламків. Інколи операцію завершують накладанням апарата Ілізарова, в якому можна корегувати вісь сегмента кінцівки і зберігати рухи у суглобах.

Мал. 189. Післярахітичне варусне скривлення кісток гомілок і стегон: а — клінічно, б — ренгенологічно.

Crura vara anteflexa, як правило, є застарілою деформацією, яка також не лікується консервативно. Крім цього, у нелікованих дітей виникають стійкі скривлення гомілок із присередньою ротацією, які також необхідно оперувати.

Операції виконують у перших двох випадках у 3-4-річному, а в інших — у 5-6-річному віці.

Операція полягає в остеотомії кісток на верхівці скривлення, а інколи у подвійній остеотомії, щоб усунути усі види скривлення кісток і поставити стопу у нормальне положення. Якщо вдалося одночасно провести належну корекцію, то уламки великогомілкової кістки можна зафіксувати металоконструкцією, а якщо не вдається, то деформацію усувають під наркозом поетапно або за допомогою апаратних методів (апаратом Ілізарова, стержньовим рамковим апаратом, корегуючими спицями).

Якщо є потреба оперувати обидві гомілки, то інтервал між операціями повинен становити не менше 6 місяців.