Цитологія, загальна гістологія та ембріологія - В. К. Напханюк 2002

Методи гістологічних досліджень
Поствітальні методи досліджень
Дослідження хімічного складу та особливостей метаболізму клітин і тканин

Гістохімічні Методи

Ці методи дозволяють виявити локалізацію різних хімічних речовин у структурах клітин, тканин та органів — ДНК, РНК, білків, вуглеводів, ліпідів, амінокислот, мінеральних речовин, вітамінів, активність ферментів. Вони грунтуються на специфічності реакції між хімічним реактивом і субстратом, який входить до складу клітинних і тканинних структур, і забарвленні продуктів хімічних реакцій.

Для підвищення специфічності реакції застосовують ферментативний контроль.

При виявленні у клітинах рибонуклеїнової кислоти використовують галоціанін — барвник з основними властивостями, а наявність РНК підтверджують контрольною обробкою рибонуклеазою — ферментом, який розщеплює РНК. Галоціанін забарвлює РНК у блакитно-фіолетовий колір. Після попередньої обробки препарату рибонуклеазою з подальшим забарвленням його галоціаніном забарвлення немає, що підтверджує наявність у структурі РНК.

Метод радіоавтографії

Цей метод дозволяє найбільш повно вивчати обмін речовин у різних структурах організму. Метод грунтується на використанні радіоактивних елементів — фосфору (32Р ), вуглецю (14С), сірки (35S), водню (3Н) та мічених ними сполук. Радіоактивні речовини в гістологічних зрізах виявляють за допомогою фотоемульсії, яку наносять на препарат і після цього проявляють. На ділянках препарату, де фотоемульсія контактує з радіоактивною речовиною, відбувається фотореакція, внаслідок якої утворюються засвічені ділянки (треки). Цей метод дозволяє визначити швидкість включення мічених амінокислот до білків, утворення нуклеїнових кислот, обмін йоду в клітинах щитоподібної залози.

Інтерферометрія

Цим методом у живих і фіксованих клітинах визначають суху масу і концентрацію щільних речовин, сумарний вміст білків.

Кількісні гістохімічні методи

Дозволяють визначати вміст різних речовин у клітинах і тканинах, локалізацію хімічних компонентів у конкретних структурах клітин і тканин.

Цитоспектрофотометрія. Метод кількісного вивчення внутрішньоклітинних речовин за їх абсорбційними спектрами.

Цитоспектрофлюорометрія. Метод кількісного вивчення внутрішньоклітинних речовин за спектрами їх флюоресценції.

Методи імунофлюоресцентного аналізу

Застосовуються для вивчення процесів диференціації клітин, виявлення в них специфічних хімічних сполук і структур. Основою цих методів є реакція антиген — антитіло. Кожна Клітина організму має специфічний антигенний склад, який переважно визначається білками. Продукти реакції можна забарвлювати і виявляти у люмінесцентному мікроскопі.

Контрольні питання

1. Види гістологічних препаратів.

2. Основні етапи виготовлення гістологічних препаратів для світлової мікроскопії.

3. Основні етапи виготовлення гістологічних препаратів для електронної мікроскопії.

4. Забарвлення препаратів. Класифікація гістологічних барвників.

5. Сутність фіксації тканин та органів. Види фіксаторів.

6. Заливка гістологічних об’єктів у тверді середовища.

7. Методи прижиттєвого дослідження клітин і тканин in vіvо та in vitro, їхні особливості.

8. Гістохімічні методи досліджень.

9. Методи радіоавтографії.

10. Методи імунофлюоресцентного аналізу.

11. Кількісні гістохімічні методи дослідження.

Приблизні екзаменаційні питання

1. Вітальні методи досліджень.

2. Поствітальні методи досліджень.

3. Основні етапи виготовлення гістологічних препаратів.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.