Грип - Діагностика, лікування, профілактика - В.Д. Москалюк 2010

Загальні відомості про грип та інші ГРВІ
Актуальність проблеми

Гострі респіраторні вірусні інфекції - це найбільш поширені інфекції в Україні, на які щорічно хворіє від 10 до 25 % населення, а в роки великих епідемій - до 90 % (Б.П. Богомолов, 1990; О.О. Бобильова, С.П. Бережнов, Л.М. Мухарська та ін., 2002;). На частку ГРВІ припадає від 60 до 96 % усіх зареєстрованих інфекційних захворювань (Ж.И. Возианова, О.А. Подолюк, О.А. Голубовская, 2002; Л.Л. Громашевська, 2006).

За даними експертів ВООЗ, в останні роки зберігається тенденція до невпинного зростання рівня захворюваності, спричиненого ГРВІ. Основою цього явища є, насамперед, соціальні причини, пов'язані з глобальним процесом урбанізації, тіснішими контактами людей практично в будь-якому регіоні Земної кулі та посиленням міграційних процесів (Н.И. Львов, 2003; Л.С. Щеголева и др., 2004; И.С. Фрейдлин, 2005;). Дотепер не вирішено більшість принципових завдань щодо боротьби з респіраторними інфекціями в науковому, методичному та практичному плані. Основні причини цього - поліетіологічність і різноманітність клінічних форм ГРВІ, наявність великої кількості серологічних варіантів і штамових різновидів збудників, їх часта зміна, нерівномірність розповсюдження в різних кліматичних й географічних зонах, а також серотипоспецифічність імунітету (K. Jakeman, H. Smith, C. Sweet, 1989; А.Ф. Фролов, В.М. Фролов, 2004; H. Jonuleit et al., 2001).

За винятком грипу, майже для всіх цих хвороб не існує засобів специфічної профілактики та етіотропного Лікування (А.П. Міроненко, Г.С. Хмельницька, О.В. Комогоров, П.М. Остапчук, 2002).

В етіологічній структурі ГРХ найбільша частка належить вірусам, однак у зв'язку з відсутністю методів специфічної діагностики для етіологічної розшифровки кожного випадку захворювання, немає змоги виявити справжній рівень поширення як вірусних, так і ГРХ іншої етіології (легіонельозні, мікоплазмові, кокові, рикетсійні та багато інших) (А.Ф. Фролов и др., 2000; М.Д. Чемич и др., 2004; И.И. Балаболкин и др., 2005). Водночас важливо розрізняти вірусні та спричинені іншими мікроорганізмами ГРХ, адже для лікування перших можливе застосування певних противірусних засобів (про це мова буде йти нижче), а другі, крім звичайної патогенетичної та симптоматичної терапії, вимагають застосування антибактерійного лікування.

На сприйнятливість дорослих до інфекції впливають втома, емоційний стрес, алергічний ринофарингіт, гормональний статус тощо. Тяжкість перебігу ГРВІ та їх наслідки залежать від кліматичних умов, сезону, віку хворих, синдрому ураження дихального тракту і рівня надання медичної допомоги (A.P. Kenclal, 1997; Ю.В. Лобзин и др, 2000, 2001; Л. Носач, 2004).

На сьогодні грипу відводиться перше місце як проблемі, що не має радикального вирішення, оскільки пов’язана, перш за все, з генетичними ресурсами самого вірусу (R. Kierszenbaum, 1982; В.М. Козько и др., 2006).

Не дивлячись на проведення масових протигрипозних профілактичних заходів, захворюваність на ГРВІ продовжує залишатись високою (Б.П. Богомолов и др., 1996; Е.И. Бурцева и др., 2000; D.E. Levy, 2002). У «грипозні» сезони підвищується показник смертності населення, особливо у групах ризику (R. Kumar и др., 1992; Е.Н. Амосова и др., 2000; R. Deonarain и др., 2000; Е.П. Селькова и др., 2003; В.Д. Москалюк, 2006;). Віруси грипу, що уражають різні органи і системи, у 5 % хворих спричиняють тяжкі гіпертоксичні форми (T.P. Salazar и др., 2002; В.А. Исаков, и др., 2002; В.Д. Москалюк та ін., 2006).

Практично усі епідемії грипу та інших ГРВІ супроводжуються розвитком ускладнень у вигляді пневмонії, бронхіту, менінгіту, менінгоенцефаліту, гострої серцево-судинної недостатності та ін. (E. Lupulescu и др., 1994; S. Ludwig и др., 1995; Б.П. Богомолов, 2000; В.М. Козько и др., 2001; В.Д. Москалюк, 2004).

Небезпека захворювання ускладнюється тим, що вірус грипу здатний пригнічувати імунні реакції організму і тим самим посилювати тяжкість наявних хронічних захворювань, викликаючи їх декомпенсацію (Z. Lu и др., 1995; А.М. Найхин и др., 1997; K. Krishnan и др., 1998; К.И. Григорьев и др., 2002).

Мало вивченими залишаються ускладнення, що розвиваються при грипі В та С, і практично є не вивченими при інших ГРВІ.