Грип - Діагностика, лікування, профілактика - В.Д. Москалюк 2010

Передмова

Грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) відносяться до найбільш розповсюджених хвороб людини, які впродовж багатьох років за частотою переважають всі інші інфекційні захворювання, разом узяті. Їх частка становить не менше 50-75 % у структурі всієї інфекційної захворюваності (Ж.І. Возіанова, 2001; М.А. Андрейчин, В.С. Копча, 2000; С.О. Крамарєв і співавт., 2003; І.В. Богадєльніков і співавт., 2005; L. Kaiser, 1999). Однак і ці високі показники не відображають справжнього поширення респіраторних інфекцій.

Щорічно в Україні на грип та інші гострі респіраторні інфекції хворіє від 10 до 14 млн осіб, що становить 25-30 % всієї захворюваності (А.М. Щербінська, А.О. Руденко,1997).

Грип - одна з невирішених проблем XX століття, перш за все внаслідок генетичних ресурсів самого вірусу (В.М. Козько та співавт., 2000). Як відомо, групу найбільшого ризику захворюваності становлять особи з імунодефіцитом, працівники лікувальних закладів, сфери побутового обслуговування, транспорту, навчальних закладів, військові контингенти (Г.И. Карпухин, 2001).

Обумовлене грипом й іншими ГРВІ ослаблення неспецифічної та імунологічної реактивності організму призводить до загострення фонових хронічних хвороб, а також до розвитку вторинних бактеріальних ускладнень, що надає проблемі Лікування особливого значення і актуальності (В.И. Исаков и др., 2000; Ф.И. Ершов, 2003).

Лікування хворих на грип та інші ГРВІ становить значні труднощі. Арсенал засобів, що використовуються для терапії, дуже різноманітний і охоплює практично всі можливі способи впливу на інфекційний процес, однак часто не дає бажаних результатів (Б.М. Дикий, І.Г. Грижак, 2001). Застосування нових антивірусних хіміопрепаратів незавжди приносить очікуваний ефект (В.М. Козько, 2004; W.C. Tan, X. Xiang, 2003), це ж стосується засобів імунокоригувальної та патогенетичної терапії.

Перспективним у лікуванні цих хворих є застосування інтерферонів (ІФ), увага до яких останнім часом значно зросла (А.Л. Воронцова, 1996; K.D. Ryman, W.B. Klimstra, 2000, А.О. Руденко, 2001; В.Д. Москалюк, 2006). Парентеральне Введення препаратів ІФ сприяло регресу клінічних проявів (А.О. Руденко та співавт., 1996). Однак більшого успіху, досягнуто від аерозольного уведення лікарських засобів при хворобах органів Дихання (Ю.С. Василенко, 2001, В.Д. Москалюк, 2006).

Потребує подальшого вивчення також вітчизняний противірусний та імунотропний препарат рослинного походження протефлазид (ПФ), який вже позитивно зарекомендував себе при низці інфекційних хвороб, зокрема ГРВІ (В.Д. Москалюк, 2007). Ефективною є і НВЧ-терапія у хворих на ГРВІ, вона підвищує адаптаційні та захисні можливості організму (В.Д. Москалюк, 2007). Вивчено дію поєднаного застосування ІФ-альфа у формі аерозолю, ПФ і НВЧ-терапії у комплексному лікуванні хворих на грип й інші ГРВІ. З'ясовано їх вплив на клінічний перебіг цих хвороб, функціональний стан серцево-судинної системи, ендогенну інтоксикацію організму, імунний захист організму.

В Україні на сьогодні монографії на цю тему не видавались.

Автор сподівається, що монографія буде корисною всім, хто причетний до лікування хворих на грип - лікарям-інфекціоністам, реаніматологам, терапевтам, лікарям загальної практики-сімейної медицини, лікарям-інтернам, аспірантам, магістрантам, клінічним ординаторам, а також студентам старших курсів вищих медичних навчальних закладів.