Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Місце людини в природі
Структурні елементи людського організму

Організм — це історично складена, жива біологічна цілісна система, яка воло­діє здатністю до самовідтворення, саморозвитку і саморегуляції.

Цілісність організму, тобто його об’єднання (інтеграція), забезпечується:

1) структурним з’єднанням всіх частин організму (клітин, тканин, органів, рідин та ін.);

2) зв’язком всіх частин організму за допомогою: а) рідин, що циркулюють у йо­го судинах, порожнинах і просторах (гуморальний зв’язок, humor — рідина); б) не­рвової системи, яка регулює всі процеси організму (нервова регуляція); в) ендо­кринної системи (регуляція функцій організму через гормональний вплив).

У найпростіших одноклітинних організмів, які ще не мають нервової системи (наприклад, амеби), є тільки один вид зв’язку — гуморальний. З появою нервової системи виникають два види зв’язку — гуморальний і нервовий, причому в міру ускладнення організації тварин і розвитку нервової системи остання все більше «оволодіває тілом» і підкоряє собі всі процеси організму, в тому числі і гуморальні, в результаті чого утворюється єдина нейрогуморальна регуляція.

У процесі історичного розвитку в організмі людини виникають різні структурні еле­менти: клітини, Тканини, органи. Останні об’єднуються в системи і апарати, а систе­ми і апарати складають єдине ціле — організм. Цілісність організму полягає в тому, що в процесі життєдіяльності досягається узгоджена робота всіх структурних компонентів, яка спрямована на підтримку життя індивідуума і збереження людини як виду.