Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Місце людини в природі

Людина, як і всякий інший живий Організм, який належить до тва­ринного світу, має всі ті ознаки, що характеризують живу істоту. До основних властивостей живого організму слід віднести: 1) ріст

і розвиток; 2) розмноження; 3) Мінливість і спадковість, завдяки яким організм пристосовується до оточуючого його середовища; 4) активне переміщення в просторі; 5)постійний обмін речовин із зовнішнім сере­довищем. Кожна з цих властивостей має певне структурне забезпечення яке, в свою чергу, залежить від рівня організації живого організму і се­редовища, в якому він існує.

За своєю біологічною характеристикою людина належить до типу хор­дових, підтипу хребетних, класу ссавців, ряду приматів і родини гомінід.

Сучасна людина (homo sapiens — людина розумна) остаточно сформу­валась близько 30—40 тисяч років тому. В порівнянні з загальною еволюці­єю життя на Землі, яка складає приблизно 3—3,5 млрд. років, це дуже ма­лий період. Проте людина зробила гігантський крок у своєму розвитку Причиною цього є особливе становище людини в природі. Серед усіх тва­рин, які живуть на Землі, тільки людина є соціальною істотою. Вона живе в суспільстві і в силу цього багатьма своїми особливостями зобов’язана соці­альній природі. На відміну від усіх інших тварин, людина живе не в природньому середовищі, а в штучному, яке вона сама створює і постійно змінює.

Розвиток людини відбувався не тільки шляхом зміни будови її тіла : поведінки, а й через розвиток культури, тобто створення запасу знань яким вона користується спільно і який збільшується із покоління в покоління.

Процес накопичення знань відноситься до найраніших етапів людської культури. Спочатку знання передавались із покоління в покоління у формі виготовлення знарядь праці, простих видів одягу, житла і т.п., піз­ніше — з допомогою малюнків, а потім — письма. Все це стало можливим завдяки виникненню у людини органа праці — руки, яку вона поступово вдосконалювала в процесі трудової діяльності, і засобу спілкування — членороздільної мови.

Таким чином, особливе становище людини в природі пов’язане не стіль­ки з біологічними особливостями будови її тіла, скільки з соціальною сутністю і участю в трудових процесах. Трудова діяльність є одним із важливих факторів, що визначають фізичний і духовний розвиток людини.

На фізичний розвиток організму суттєвий вплив справляли також такі фактори, як Харчування, екологія, житлові і побутові умови, соціальне положення людини, яке має великий і різнобічний вплив.

Розвиток трудової діяльності людини, вдосконалення техніки і технічного озброєння стимулювали розвиток людського суспільства і міняли його соціальну структуру, а соціальні умови, які змінювались, відображались і на біологічних вла­стивостях людини.

Пройшовши ряд етапів людської еволюції: пітекантроп, синантроп, гейдельбер­зька людина, неандерталець, кроманьйонець і сучасна людина — людський орга­нізм набув більш високої організації, яка характерна для теперішніх людей.

Найбільш характерними ознаками, які відрізняють тіло людини від інших ссав­ців, в тому числі і мавп, є:

1) висока організація головного мозку (в зв’язку з чим мозковий Череп у люди­ни переважає над лицевим, що властиве тільки для людського організму);

2) вертикальне положення тіла, яке звільнило руки від функції пересування і перетворило їх в орган праці;

3) місце розташування внутрішніх органів у людини відповідає вертикальному положенню тіла. В людському організмі ці органи спираються на широкий таз;

4) верхні кінцівки у людини розгорнуті в плечах (у зв’язку з чим ширина груд­ної клітки в людини переважає над її глибиною);

5) розвиток у людини великого пальця руки, що дозволяє захоплювати і утри­мувати знаряддя і предмети праці;

6) диференціація м’язів верхньої кінцівки (особливо м’язів передпліччя і кисті), що дало можливість виконувати точні і різноманітні рухи (наприклад, гра на скри­пці властива тільки людині);

7) велика кількість (різних за формою) рухомих з’єднань;

8) хребет у людини має 4 характерних вигини і череп насаджений на нього зверху, а не «підвішений» спереду, як у чотириногих з горизонтальним положенням тіла;

9) Шкіра людини майже вся втратила волосяний покрив;

10) Гортань людини разом з органами ротової порожнини перетворилась в орган мови;

11) ноги людини довші і сильніші, ніж руки, і мають склепінчасту стопу (що вла­стиве тільки для людського організму).