Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет нижньої кінцівки
З'єднання кісток пояса нижньої кінцівки

Кістки пояса нижньої кінцівки з’єднуються за допомогою майже всіх видів з’єднань кіс­ток: перервних (крижово-клубовий суглоб), напівперервних (лобковий симфіз) і непе­рервних — синдесмозів (зв’язки), синхондрозів (хрящі між окремими частинами тазової кістки) і синостозів (після злиття цих частин в суцільну тазову кістку).

Крижово-клубовий суглоб (articulatio sacroiliaca) утворений вушкоподібними по­верхнями крижової та клубової кісток. Суглобові поверхні на обох кістках вкриті ша­ром волокнистого хряща, товщина якого більша на крижовій кістці. Суглоб простий, за формою плоский. Рухи відбуваються навколо всіх трьох осей обертання, але обсяг ру­хів незначний (всього 3—5°) — головним чином, амортизуючого характеру. Суглобова капсула сильно натягнута і дуже міцна. Вона зростається з окістям крижа та тазової кі­стки і зі зв’язками, які укріплюють цей суглоб. Спереду суглобова капсула укріплена передніми (вентральними) крижово-клубовими зв’язками (ligg. sacroiliaca anteriora (ventralia)), які йдуть від тазової поверхні крижа до клубової кістки (мал. 76). На задній поверхні суглоба розташовані міжкісткові крижово-клубові зв’язки (ligg. sacroiliaca interossea) та задні (дорзальні) крижово-клубові зв’язки (ligg. sacroiliaca posteriora (dorsalia) (мал. 77). Міжкісткові зв’язки є найміцнішими зв’язками крижово-клубового суглоба. Вони зростаються із задньою поверхнею капсули суглоба і заповнюють вузь­ку щілину між крижовою та клубовою горбистостями, прикріплюючись до цих горбистостей. Задні (дорзальні) крижово-клубові зв’язки починаються від верхньої та ниж­ньої задніх клубових остей і прикріплюються до бічного гребеня крижа.

Class="center">

Мал. 76. Зв’язки таза та кульшового суглоба (вигляд спереду)

1 — четвертий поперековий хребець, 2 — передня поздовжня зв’язка, 3 — клубово-поперекова зв’язка, 4 — пахвинна зв’язка, 5 — суглобова капсула, 6 — клубово-стегнова зв’язка, 7 — затульна перетинка, 8 — лобковий симфіз, 9 — дугоподібна зв’язка лобка, 10 — верхня лобкова зв’язка, 11 — великий вертлюг, 12 — передня верхня клубова ость, 13 — передня крижово-клубова зв’язка

Мал. 77. Зв’язки таза та кульшового суглоба (вигляд ззаду)

1 — клубово-поперекова зв’язка, 2, 3 — дорзальні крижово-клубові зв’язки, 4 — клубово-стегнова зв’язка, 5 — сіднично-стегнова зв’язка, 6 — суглобова капсула, 7 — крижово-горбова зв’язка, 8 — бічна крижово-куприкова зв’язка, 9 — задня поверхнева крижово-куприкова зв’язка, 10 — серпоподібний відросток, 11 — крижово-горбова зв’язка (відрізана), 12 — коло­вий пояс, 13 — кульшова губа, 14 — затульна перетинка, 15 — крижово-остьова зв’язка, 16 — дорзальна крижово-клубова зв’язка (крижово-горбова зв’язка відрізана), 17 — задня верхня клубова ость

Крижово-клубовий суглоб зміцнюється також зв’язками, які розміщуються на деякій відстані від нього і прикріплюються до сусідніх кісток:

— клубово-поперекова зв’язка (lig. iliolumbale). Вона починається від попере­чних відростків двох нижніх поперекових хребців і прикріплюється до гребеня клубової кістки та її горбистості;

— крижово-остьова зв’язка (lig. sacrospinale). Починається від сідничної ості і закінчується внизу на бічній частині крижа і бічній поверхні куприка;

— крижово-горбова зв’язка (lig. sacrotuberale). Починається від сідничного гор­ба сідничної кістки і, віялоподібно розширяючись, прикріплюється до бічних країв крижа і куприка. Продовженням крижово-горбової зв’язки допереду і донизу є її серпоподібний відросток (processus falciformis). Крижово-горбова і крижово-остьова зв’язки разом з великою і малою сідничними вирізками обмежовують два отвори: великий сідничний отвір (foramen ishiadicum majus) і малий сідничний отвір (foramen ishiadicum minus), через які виходять із таза м’язи, Судини і нерви.

Лобковий симфіз (symphysis pubica) утворений оберненими одна до одної симфізними поверхнями лобкових кісток, які покриті гіаліновим хрящем і зрощені між собою волокнисто-хрящовою пластинкою — міжлобковим диском (discus interpubicus). Лобковий симфіз належить до перехідного типу з’єднань кісток — напівсуглобів, оскільки в середині диска є невелика сагітально розташована щіли­ноподібна порожнина, яка з’являється на другому році життя, перетворюючи син­хондроз у напівсуглоб. Серед всіх з’єднань кісток лобковий симфіз має найбільш виражені статеві особливості будови. У чоловіків хрящовий диск тонший, міцні­ший і довший у вертикальному напрямку. В жінок він м’якший, товстіший та коро­тший. Порожнина, яка міститься всередині хряща, в жінок більша, особливо у вагі­тних, у яких Хрящ розпушується і щілина стає більшою, внаслідок чого симфіз робиться ширшим і збільшує порожнину малого таза, що має велике значення при пологах.

Лобковий симфіз укріплений двома поперечно розміщеними зв’язками: зверху — верхньою лобковою зв’язкою (lig. pubicum superius), знизу — дугоподібною зв’язкою лобка (lig. arcuatum pubis) (мал. 76).

По краю затульного отвору натягнута затульна перетинка (membrana obturatoria), яка є власною зв’язкою тазової кістки. Перекидаючись через затульну борозну, вона разом з цією борозною і затульними горбками формує затульний ка­нал (canalis obturatorius), через який проходять однойменні судини і нерв.