Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет нижньої кінцівки
Кістки вільної нижньої кінцівки

До кісток вільної нижньої кінцівки відносять стегнову кістку, Кістки гомілки та Кістки стопи.

Стегнова кістка (Femur) — найбільша і найдовша трубчаста кістка в організмі людини (мал. 69). Вона має тіло і два кінці: проксимальний та дистальний.

На проксимальному кінці розташована куляста головка стегнової кістки (caput ossis femoris). На головці помітна невелика заглибина — ямка головки стегнової кі­стки (fovea capitis femoris), до якої прикріплюється внутрішньосуглобова зв’язка головки стегна. Вниз і назовні від головки розташована шийка стегнової кістки (collum femoris), яка під кутом переходить у тіло кістки. У чоловіків цей кут тупий (близько 130°), у жінок майже прямий. На межі між шийкою і тілом розміщуються два горби: великий вертлюг (trochanter major), обернутий догори і латерально, і ма­лий вертлюг (trochanter minor), який розташований нижче і обернутий назад та ме­діально. На присередній поверхні великого вертлюга, безпосередньо біля його ос­нови, міститься вертлюжна ямка (fossa trochanterica). Між обома вертлюгами спереду проходить міжвертлюжна лінія (linea intertrochanterica), а ззаду — міжвертлюжний гребінь (crista intertrochanterica).

Class="center">

Мал. 69. Стегнова кістка, права

а — вигляд спреду: 1 — ямка головки стегнової кістки, 2 — шийка стегнової кістки, 3 — присередній надвиросток, 4 — надколінкова поверхня, 5 — бічний надвиросток, 6 — міжвертлюжна лі­нія, б — вигляд ззаду: 1 — головка стегнової кіс­тки, 2 — великий вертлюг, 3 — вертлюжна ямка, 4 — міжвертлюжний гребінь, 5 — сіднична горбистість, 6 — шостка лінія, 7 — присередня губа, 8 — бічна губа, 9 — підколінна поверхня, 10 — бічний виросток, 11 — міжвиросткова ямка, 12 — присередій виросток, 13 — малий вертлюг

Тіло стегнової кістки (corpus ossis femoris) має майже циліндричну форму, дещо ви­гнуте випуклістю вперед і ніби скручене навколо поздовжньої осі. Спереду і з боків по­верхня тіла гладенька. На задній поверхні тіла поздовжньо проходить шорстка лінія (linea aspera), яка має дві Губи: бічну і присередню (labium laterale et labium mediale). На середині стегнової кістки ці губи впритул прилягають одна до одної, а доверху і донизу вони розходяться. Верхні кінці губ прямують до великого і малого вертлюгів. Бічна губа доверху значно розширяється і потовщується, утворюючи сідничну гористість (tuberositas glutealis), до якої прикріплюється великий сідничний м’яз. Якщо сіднична горбистість добре виражена, то найбільший наріст кісткової Тканини в цьому місці по­значається як третій вертлюг (trochanter tertius). Присередня губа зверху переходить у гребінну лінію (linea pectinea), яка доходить до малого вертлюга. Нижні кінці губ, посту­пово віддаляючись одна від одної, обмежовують гладеньку, трикутної форми підколінну поверхню (facies poplitea). Значний розвиток шорсткої лінії є однією із важливих особ­ливостей стегнової кістки людини. Її виникнення і розвиток обумовлені прямоходінням.

Дистальний кінець стегнової кістки потовщений і трохи сплющений у передньозадньому напрямку. На ньому виділяють два масивних виростки: присередній та бічний (condylus medialis et condylus lateralis). Обидва виростки мають суглобові поверхні, які служать для зчленування з великогомілковою кісткою. Спереду суглобові поверхні ви­ростків переходять одна в одну, утворюючи ввігнуту надколінкову поверхню (facies patellaris), до якої прилягає своєю задньою стороною колінна чашечка (Надколінок). На зовнішній поверхні бічного виростка і на внутрішній поверхні присереднього виростка розташовані відповідно бічний і присередній надвиростки (epicondylus lateralis et epicondylus medialis), до яких прикріплюються м’язи і зв’язки. Над присереднім надвиростком помітне місце прикріплення великого привідного м’яза стегна — привідний горбок (tuberculum adductorium). На задній поверхні стегнової кістки, між виростками, міститься глибока міжвиросткова ямка (fossa intercondylaris). Зверху над міжвиростковою ямкою проходить міжвиросткова лінія (linea intercondylaris), яка відділяє між- виросткову ямку від підколінної поверхні.

Виростки і надвиростки стегнової кістки добре промацуються під шкірою на живій людині, особливо якщо гомілка зігнута в колінному суглобі.

Щоб відрізнити праву стегнову кістку від лівої, слід пам’ятати, що її головка обернена вгору і присередньо; великий вертлюг — вгору, латерально і трохи назад; присередній виросток більший, ніж бічний.

Стегнова кістка дуже міцна. При стисканні вона може витримати навантаження, яке перевищує 1500 кг.

Мал. 70. Надколінок (правий)

А — вигляд спереду: 1 — основа надколінка, 2 — верхівка надколінка, 3 — передня поверхня, Б — вигляд ззаду: 1 — основа надколінка, 2 — суглобова поверхня, 3 — верхівка надколінка.

Спереду дистального кінця стегнової кістки розміщується надколінок або над­колінна чашечка (Patella) (мал. 70). Це найбільша сесамоподібна кістка скелета. Вона залягає в товщі сухожилка чотириголового м’яза стегна, добре промацується крізь шкіру і при розігнутому коліні легко зміщується в сторони, а також вверх і вниз. За формою надколінок нагадує двояковипуклу лінзу. Розрізняють основу над­колінка (basis patellae), яка спрямована доверху, та обернену вниз верхівку надколі­нка (apex patellae). Передня поверхня надколінка шорстка, а задня — гладенька і має суглобову поверхню (facies articularis) для з’єднання зі стегновою кісткою. На задній поверхні розміщується вертикальний суглобовий гребінь (crista patellae), який поділяє її на бічну (більшу) та присередню (меншу) фасетки. За цією ознакою можна розрізняти препарати правого та лівого надколінків.