Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009
Скелет нижньої кінцівки
Кістки гомілки
Гомілка (crus) складається з двох кісток: великогомілкової і малогомілкової (мал. 71).

Мал. 71. Великогомілкова та малогомілкова кістки (праві)
а — вигляд спереду: 1 — міжвиросткове підвищення, 2 — присередній виросток, 3 — горбистість великогомілкової кістки, 4 — присередня поверхня, 5 — бічна поверхня, 6 — передній край, 7 — міжкістковий край, 8 — присередній край, 9 — Великогомілкова кістка, 10 — присередня кісточка, 11 — бічна кісточка, 12 — малогомілкова кістка, 13 — міжкістковий край, 14 — передній край, 15 — присередня поверхня, 16 — бічна поверхня, 17 — головка малогомілкової кістки, 18 — верхівка головки малогомілкової кістки, 19 — бічний виросток великогомілкової кістки, б — вигляд ззаду: 1 — бічний та присередній міжвиросткові горбки, 2 — бічний виросток, 3 — верхівка головки малогомілкової кістки, 4 — головка малогомілкової кістки, 5 — міжкістковий край, 6 — задня поверхня, 7 — малогомілкова кістка, 8 — бічна поверхня, 9 — бічна кісточка, 10 — суглобова поверхня кісточки, 11 — присередня кісточка, 12 — кісточкова борозна, 13 — великогомілкова кістка, 14 — присередній край, 15 — міжкістковий край, 16 — задня поверхня, 17 — лінія камбалоподібного м’яза, 18 — присередній виросток
Великогомілкова кістка (tibia) розташовується з присереднього боку гомілки. Це — довга трубчаста кістка, що складається з тіла і двох кінців: проксимального та дистального.
Проксимальний кінець великогомілкової кістки значно потовщений та розширений і має два виростки: присередній та бічний (condylus medialis et condylus lateralis). На виростках зверху міститься верхня суглобова поверхня (facies articularis superior), яка зчленовується з виростками стегнової кістки. Верхня суглобова поверхня виростків розділена посередині міжвиростковим підвищенням (eminentia intercondylaris), яке складається з присереднього міжвиросткового горбка (tuberculum intercondylare mediale) та бічного міжвиросткового горбка (tuberculum intercondylare laterale). Попереду міжвиросткового підвищення розміщується переднє міжвиросткове поле (area intercondylaris anterior), а позаду — заднє міжвиросткове поле (area intercondylaris posterior). На зовнішній поверхні бічного надвиростка знизу і дещо дозаду міститься плоска малогомілкова суглобова поверхня (facies articularis fibularis), яка служить для зчленування з малогомілковою кісткою.
Тіло великогомілкової кістки (corpus tibiae) має тригранну форму. На ньому розрізняють три поверхні: присередню, бічну і задню. Вони відділені одна від одної трьома краями: переднім, присереднім і бічним (міжкістковим).
Присередня поверхня (facies medialis) гладенька, лежить безпосередньо під шкірою. Бічна поверхня (facies lateralis) дещо вгнута і вкрита м’язами. Задня поверхня (facies posterior) плоска, на ній помітна шорстка лінія камбалоподібного м’яза (linea musculi solei), яка йде від заднього краю бічного виростка косо вниз і присередньо. Нижче неї міститься живильний отвір (foramen nutricium), який продовжується в дистально спрямований живильний канал (canalis nutricius).
Передній край (margo anterior) великогомілкової кістки загострений, добре намацується крізь шкіру. У верхньому відділі кістки він потовщується і утворює горбистість великогомілкової кістки (tuberositas tibiae), до якої прикріплюється чотириголовий м’яз стегна. Присередній край (margo medialis) дещо заокруглений. Бічний, або міжкістковий край (margo interosseus) гострий, спрямований в сторону відповідного краю малогомілкової кістки. До нього прикріплюється міжкісткова перетинка гомілки.
Дистальний кінець великогомілкової кістки розширений, з присереднього боку має направлений донизу виступ — присередню кісточку (malleolus medialis), з бічного — малогомілкову вирізку (incisura fibularis) для з’єднання з малогомілковою кісткою. Позаду присередньої кісточки проходить неглибока кісточкова борозна (sulcus malleolaris), до якої прилягає сухожилок заднього великогомілкового м’яза. З латеральної сторони присередньої кісточки міститься суглобова поверхня кісточки (facies articularis malleoli), яка під кутом переходить у нижню суглобову поверхню (facies articularis inferior). Ці поверхні разом з суглобовою поверхнею малогомілкової кістки сполучаються з надп’ятковою кісткою стопи.
Малогомілкова кістка (fibula) — тонка, довга трубчаста кістка, розміщується з латерального боку гомілки. Вона має тіло і два кінці: проксимальний і дистальний.
На проксимальному кінці кістки міститься головка малогомілкової кістки (caput fibulae). Зверху головка закінчується загостреною верхівкою головки малогомілкової кістки (apex capitis fibulae). Внизу головка поступово потоншується і переходить в шийку малогомілкової кістки (collum fibulae). З присереднього боку головки розташована суглобова поверхня головки малогомілкової кістки (facies articularis capitis fibulaе), яка служить для зчленування з великогомілковою кісткою.
Тіло малогомілкової кістки (corpus fibulae) за формою нагадує тригранну призму, дещо скручену навколо поздовжньої осі. На тілі розрізняють три поверхні: бічну, присередню і задню (facies lateralis, facies medialis et facies posterior), які відділяються одна від одної трьома краями: переднім, заднім і міжкістковим (margo anterior, margo posterior et margo interosseus).
Дистальний кінець малогомілкової кістки, потовщуючись, утворює бічну кісточку (malleolus lateralis). На присередній поверхні бічної кісточки міститься гладенька суглобова поверхня кісточки (facies articularis malleoli). Позаду суглобової поверхні кісточки розташована ямка бічної кісточки (fossa malleoli lateralis) — місце прикріплення задньої надп’ятково-малогомілкової зв’язки. На задній стороні бічної кісточки помітна плоска кісточкова борозна (sulcus malleolaris) — слід проходження сухожилків малогомілкових м’язів. Майже по всій довжині малогомілкова кістка вкрита товстим шаром м’язів, і тільки її бічна кісточка розміщується безпосередньо під шкірою і виразно контурується.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.