Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет голови
Вікові, статеві та індивідуальні особливості черепа

Череп має добре виражені вікові особливості будови. У новонароджених мозковий череп відносно більший, ніж лицевий, що зв’язано з деяким відставанням розвитку жувального апарату в порівнянні з розвитком мозку і органів чуттів. Співвідношення мозкового і лице­вого черепа у дорослого і новонародженого різні. Обличчя новонародженої дитини корот­ке і широке. У бічній нормі співвідношення площ лицевого черепа і мозкового у новонаро­дженого складає 1:8, у дворічної дитини — 1:6, у п’ятирічної — 1:4, у десятирічної — 1:3, у дорослої жінки — 1:2,5, у дорослого чоловіка — 1:2. Лобові і тім’яні горби на черепі но­вонародженого виражені дуже сильно, а якщо розглядати череп новонародженого зверху, то форма його здається п’ятикутною. Повітроносні пазухи у черепі новонародженого від­сутні, за винятком верхньощелепної, яка також ледве виражена. Всі шорсткості і виступи, які служать для прикріплення м’язів, виражені слабо. Шви черепа у новонародженого від­сутні. Найбільш характерною ознакою черепа новонародженого є тім’ячка.

Тім’ячка (fonticuli) представляють собою нескостенілі сполучнотканинні (пере­тинчасті) ділянки склепіння черепа. Всього розрізняють шість тім’ячок: два розмі­щені на серединній лінії склепіння черепа (лобове та потиличне) і чотири бічних (клиноподібні та соскоподібні) знаходяться на бічних поверхнях черепа (мал. 50).

Мал. 50. Череп новонародженого (за Р. Д. Синельниковим)

А — вигляд збоку, Б — вигляд зверху. 1 — переднє тім’ячко, 2 — клино­подібне тім’ячко, 3 — велике крило клиноподібної кістки, 4 — лобовий горб, 5 — Носова кістка, 6 — Сльозова кістка, 7 — Вилична кістка, 8 — Верхня щелепа, 9 — Нижня щелепа, 10 — барабанне кільце скроневої кістки, 11 — лускоподібна частина скроневої кістки, 12 — бічна частина потиличної кістки, 13 — соскоподібне тім’ячко, 14 — потилична луска, 15 — заднє тім’ячко, 16 — тім’яний горб, 17 — лобовий шов

Найбільше серед них — переднє (лобове) тім’ячко (fonticulus anterior) має ромбо­подібну форму, розташоване між двома частинами лобової кістки і обома тім’яними кістками (на перехресті вінцевого та сагітального швів); заростає на 2-му році життя. Заднє (потиличне) тім’ячко (fonticulus posterior) має трикутну форму, розміщується між потиличною та двома тім’яними кістками (на перехресті ламбдоподібного та сагі­тального швів); заростає на другому місяці життя. Бічні тім’ячка парні. Переднє з них — клиноподібне тім’ячко (fonticulus sphenoidalis) знаходиться у місці з’єднання вели­кого крила клиноподібної кістки з лобовою і тім’яною кістками та лускою скроневої кістки; заростає на 2—3 місяці життя. Заднє — соскоподібне тім’ячко (fonticulus mastiodeus) розташоване в місці з’єднання тім’яної і потиличної кісток та соскоподіб­ного відростка скроневої кістки; заростає на 2—3 місяці життя. Розміри та терміни за­ростання тім’ячок мають значні індивідуальні коливання, які залежать від швидкості окостеніння кісток. Інколи зустрічаються додаткові тім’ячка. В ділянці тім’ячок мозок прикритий лише тонкою сполучнотканинною оболонкою, через яку під шкірою легко намацується пульсація артерій мозку.

Наявність тім’ячок, відсутність сформованих швів і синостозів між деякими ча­стинами таких кісток, як лобова, потилична, клиноподібна, скронева роблять череп новонародженого пластичним, що має велике функціональне значення, оскільки дає можливість кісткам черепа значно зміщуватись, завдяки чому череп під час по­логів пристосовується до форми і величини родового каналу.

Після народження ріст черепа відбувається нерівномірно. У постнатальному он­тогенезі виділяють три періоди росту і розвитку черепа.

Перший період — від народження до 7 років — характеризується інтенсивним ростом черепа, особливо в його потиличній частині.

У другому періоді — від 7 років до початку статевого дозрівання (12—13 років) — відбувається повільний, але рівномірний ріст черепа, особливо в ділянці його основи.

Третій період — від 13 до 20—23 років — характеризується знову ж інтенсив­ним ростом, переважно лицевого відділу черепа та появою статевих відмінностей.

У зрілому віці спостерігається зникнення швів черепа внаслідок перетворення синдесмозів між кістками склепіння в синостози.

У старості кістки черепа стають дещо тоншими, крихкими, з’ являються додат­кові порожнини. В результаті випадання зубів і атрофії коміркового краю щелеп висота лицевого черепа з віком зменшується.

Для черепа людини характерні і деякі статеві особливості. Чоловічий череп у зв’язку з більшими загальними розмірами тіла більший, ніж жіночий. Вмістимість черепа у чоловіків в середньому 1559 см³, у жінок — 1347 см³, але віднос­на вмістимість черепа на 1 см довжини тіла у жінок навіть більша, ніж у чолові­ків. У чоловіків більше розвинутий лицевий череп, у жінок — мозковий. Зовнішня поверхня черепа у жінок більш гладенька; різні виступи, шорсткості, до яких прикріплюються м’язи і зв’язки, менше розвинуті, ніж у чоловіків. То­вщина стінок кісток у чоловіків більша, ніж у жінок. Очні ямки у чоловіків ма­ють відносно більшу величину, Приносові пазухи виражені сильніше. Надбрівні дуги у жіночому черепі розвинуті слабше. Лоб у жінок більш вертикальний, а в чоловіків він більш похилий. Перераховані статеві відмінності черепа мають лише відносний характер і в більшості випадків потребують підтвердження на інших частинах скелета, особливо таза.

Форма черепа у сучасної людини варіює у досить великих межах.

Розміри і форма черепа оцінюються за даними краніометрії — спеціальної сис­теми вимірів. При цьому найчастіше визначають поздовжній, поперечний і висо­тний діаметри мозкового черепа. Поздовжній — найбільша лобово-потилична довжина черепа, поперечний — найбільша ширина, висотний — найбільша висота від основи до склепіння черепа. Форму черепа визначають за величиною черепного показника

При його величині до 74,9 череп вважають доліхокранним, від 75 до 79,9 — мезокранним, від 80 і вище — брахікранним.

Серед різноманітних форм лицевого черепа вирізняються вузькі, середні, широ­кі, а також такі, що сильно виступають вперед (прогнатні), помірно — (мезогнатні), і ті, що слабко виступають (ортогнатні). При розгляданні голови в профіль можна побачити, що в одних людей порівняно більше виступає верхня частина черепа, а в інших — нижня. Якщо провести пряму, яка з’єднує надперенісся і край верхньої щелепи, який найбільше виступає вперед, то можна визначити кут між цією пря­мою і горизонтальною площиною, яка проходить через зовнішній слуховий хід і нижню стінку очної ямки — лицевий кут. Величина цього кута коливається від 80⁰ до 90⁰. Його зменшення характеризує так званий прогнатизм черепа, а його збільшення — ортогнатизм черепа. У новонароджених і дітей череп більш ортогнатичний, ніж у дорослих. У чоловіків більш прогнатичний, ніж у жінок.