Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009
Скелет голови
Контрфорси черепа
У деяких місцях Череп має потовщення, які називають контрфорсами. Завдяки їм послаблюється сила струсів і механічних поштовхів, які череп зазнає при ходьбі, бігові, жувальних рухах, а також під час занять деякими видами спорту (боксом, футболом та ін.). Контрфорси є свого роду опорними місцями черепа, між якими знаходяться його більш тонкі утвори. Розрізняють чотири контрфорси: нижньощелепний, лобово-носовий, вилично-скроневий та крило-піднебінний (мал. 49).
Нижньощелепний контрфорс представляє собою потовщення в ділянці тіла нижньої щелепи, яке з одного боку впирається в її зубні комірки, а з другого — продовжується вздовж цієї кістки до її шийки та головки. При жуванні через головку передається тиск з нижньої щелепи на скроневу кістку.
Три інші контрфорси нагадують зігнуті колони, які внизу впираються в коміркову дугу верхньої щелепи, а вгорі переходять у кістки лицевого і мозкового черепа.
Лобово-носовий контрфорс впирається внизу в потовщені стінки комірок ікла і сусідніх з ним зубів. Вгору він продовжується у вигляді щільної пластинки лобового відростка верхньої щелепи, доходячи до зовнішнього краю носової частини лобової кістки.
Вилично-скроневий контрфорс — найбільш виражений, починається від потовщень комірок перших двох великих кутніх зубів і йде вгору від виличної кістки, яка впирається ззовні і ззаду у виличний відросток скроневої кістки, а зверху — в лобову кістку.
Крило-піднебінний контрфорс утворений крилопіднебінним відростком клиноподібної кістки та перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки. До нього примикає задній відділ коміркового відростка верхньої щелепи, з одного боку, і горб верхньої щелепи — з другого.
Class="center">
Мал. 49. Контрфорси черепа
1 — лобово-носовий, 2 — вилично-скроневий, 3 — крило-піднебінний, 4 — нижньощелепний
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.