Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Скелет голови
Контрфорси черепа

У деяких місцях Череп має потовщення, які називають контрфорсами. Завдяки їм послаблюється сила струсів і механічних поштовхів, які череп зазнає при ходьбі, бігові, жувальних рухах, а також під час занять деякими видами спорту (боксом, футболом та ін.). Контрфорси є свого роду опорними місцями черепа, між якими знаходяться його більш тонкі утвори. Розрізняють чотири контрфорси: нижньоще­лепний, лобово-носовий, вилично-скроневий та крило-піднебінний (мал. 49).

Нижньощелепний контрфорс представляє собою потовщення в ділянці тіла нижньої щелепи, яке з одного боку впирається в її зу­бні комірки, а з другого — продовжується вздовж цієї кістки до її шийки та головки. При жуванні через головку передається тиск з нижньої щелепи на скроневу кістку.

Три інші контрфорси нагадують зігнуті колони, які внизу впираються в коміркову дугу верхньої щелепи, а вгорі переходять у кістки лицевого і мозкового черепа.

Лобово-носовий контрфорс впира­ється внизу в потовщені стінки комірок ікла і сусідніх з ним зубів. Вгору він продовжується у вигляді щільної плас­тинки лобового відростка верхньої ще­лепи, доходячи до зовнішнього краю носової частини лобової кістки.

Вилично-скроневий контрфорс — найбільш виражений, починається від потовщень комірок перших двох вели­ких кутніх зубів і йде вгору від вилич­ної кістки, яка впирається ззовні і ззаду у виличний відросток скроневої кістки, а зверху — в лобову кістку.

Крило-піднебінний контрфорс утворений крилопіднебінним відростком клино­подібної кістки та перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки. До нього примикає задній відділ коміркового відростка верхньої щелепи, з одного боку, і горб верхньої щелепи — з другого.

Class="center">

Мал. 49. Контрфорси черепа

1 — лобово-носовий, 2 — вилично-скроневий, 3 — крило-піднебінний, 4 — нижньощелепний



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.