Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017
Частина перша. Анатомія і морфологія рослин
Розділ I. Цитологія
1.2. Розміри і форма клітин. Будова клітин еукаріотів і прокаріотів
Рослинні клітини різноманітні за розмірами та формою, що в значній мірі залежить від функцій клітин та їх розташування в рослині. Клітини, що зазнають тиску з усіх боків мають форму багатокутника, інші — можуть бути циліндричними зірчастими, кулястими. Їхні розміри коливаються від кількох десятків нанометрів до кількох сантиметрів (як виняток). Більшість клітин можна бачити тільки за допомогою мікроскопа. Найдрібнішими є клітини бактерій. Клітини покритонасінних рослин — крупніші, їхні розміри коливаються від 0,01 мм до 0,1 мм. Макроскопічну будову мають клітини м’якуша плодів томатів, кавуна, волокна деяких прядивних рослин. Найбільшими розмірами відзначаються луб’яні волокна льону (20—40 мм), волокна рамі (до 200 мм). А от клітини деяких водоростей сягають завдовжки до 15 см, наприклад клітини багатоклітинних харових водоростей.
Переважна більшість рослинних клітин має постійну форму. За всієї різноманітності форм рослинних клітин умовно їх об’єднують у два типи: паренхімні, коли довжина та ширина клітин майже однакова і прозенхімні, у яких довжина значно перевищує ширину. Паренхімні клітини здебільшого виконують функції фотосинтезу, асиміляції, запасання поживних речовин. Прозенхімні клітини виконують провідні та механічні функції, дуже часто після відмирання живого вмісту.
Клітини можуть мати Ядро — такі клітини називають еукаріотичним, якщо ж ядро в клітині відсутнє, такі клітини називають прокаріотичними. Рослинні клітини завжди еукаріотичні, прокаріотичними є тільки клітини бактерій та ціаней (синьо-зелених вдоростей).
Последнее обновление: 27/05/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.