Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Присінково-завитковий орган (орган слуху і рівноваги)
Статокінетичний (вестибулярний) аналізатор

Статокінетичний аналізатор — це складна морфо-функціональна система, яка забезпечує сприймання, проведення, аналіз та інтеграцію вестибулярних по­дразнень.

Завдяки вестибулярному апарату ми отримуємо інформацію про положення і Рухи голови, а відповідно, і тіла в просторі.

Включаючи у свій склад вестибулярний апарат, кіркові і підкіркові центри, а та­кож систему провідників, які здійснюють зв’язок між ними, вестибулярний аналіза­тор разом з іншими аналізаторами (зоровим, руховим, шкірним) бере участь в оріє­нтувальних реакціях організму відносно простору. Він слугує для підтримування статичної і динамічної рівноваги (забезпечує рівновагу при різних рухах), дає змогу утримувати голову в її природному положенні без участі зору.

Периферичний відділ статокінетичного аналізатора представлений чутливими клі­тинами, які розміщені на стінці перетинчастого лабіринту в складі гребінців (в ампулах півколових проток) та плям (у сферичному та еліптичному мішечках). Рецептором цьо­го аналізатора є спеціальні епітеліальні Волоскові клітини, на волосках яких міститься драглиста отолітова мембрана, яка має у своєму складі кристали вуглекислого кальцію — отоліти. При рухах голови отоліти зміщуються, тягнучи за собою волоски чи тисну­чи на них, що призводить до виникнення відповідного подразнення.

Рецепторні волоскові клітини еліптичного і сферичного мішечків сигналізують про зміну положення тіла по відношенню до центра земного тяжіння. Рецепторні волоскові клітини сферичного мішечка сприймають також і вібраційні коливання.

Рецепторні волоскові клітини ампул півколових проток сигналізують про рухи тіла в певній площині. До зовнішньої поверхні цих клітин прилягає у вигляді ков­пачка драглисте тіло, в яке занурені волоски рецепторних клітин. При активному і пасивному переміщенні тіла в просторі виникає інерційне зміщення ендолімфи, на­самперед у перетинчастій півколовій протоці, яка міститься в площині руху тіла, що викликає зміщення драглистого тіла і деформацію волосків рецепторних клітин. У відповідь на подразнення рецепторних клітин гребінців (в ампулах півколових проток) виникає реакція відповідних груп м’язів, які вирівнюють положення тіла й обумовлюють координацію рухів м’язів очних яблук.

Проведення нервових імпульсів від рецепторних волоскових клітин гребінців (в ампулах півколових проток) і плям (в еліптичному та сферичному мішечках) у кір­кові центри півкуль великого мозку здійснюється за допомогою вестибулярного (статокінетичного) провідного шляху (мал. 275).

Перші нейрони цього шляху представлені біполярними клітинами, тіла яких лежать у присінковому вузлі, що розміщений на дні внутрішнього слухового про­ходу. Периферичні відростки — дендрити цих біполярних клітин — контактують з волосковими рецепторними клітинами. Центральні відростки — аксони біполярних клітин — у вигляді присінкового нерва разом із завитковим нервом через внутрі­шній слуховий отвір входять у порожнину черепа, а тоді у мостомозочковому куті у речовину мозкового стовбура, де діляться на висхідні і низхідні волокна. Висхідні волокна закінчуються на клітинах верхнього присінкового ядра (Бехтєрева), а низ­хідні — у бічному (Дейтерса), присередньому (Швальбе) і нижньому (Роллєра) присінкових ядрах, які лежать у бічному куті ромбоподібної ямки (присінкове по­ле). Клітини присінкових ядер є другими нейронами статокінетичного провідного шляху. Невелика кількість волокон біполярних нейронів прямує безпосередньо в Мозочок, минаючи присінкові ядра мозкового стовбура.

Аксони клітин присінкових ядер (ІІ нейронів) утворюють ряд пучків, які йдуть до мозочка, до ядер нервів очних м’язів, ядер вегетативних центрів, кори головного мозку та до спинного мозку.

Мал. 275. Провідний шлях статичного (вестибулярного) аналізатора (за М. Р. Сапіним)

1 — мозочок; 2 — Міст; 3 — Ядро шатра; 4 — задній поздовжній пучок; 5 — присінкові (вести­булярні) ядра; 6 — присінкова (вестибулярна) частина присінково-завиткового нерва; 7 — вес­тибулярний вузол; 8 — Внутрішнє Вухо; 9 — присінково-спинномозковий шлях; 10 — розріз до­вгастого мозку; 11 — розріз спинного мозку

Так, аксони клітин, тіла яких лежать у верхньому, присередньому і бічному присінкових ядрах, ідуть через нижні ніжки мозочка, утворюючи присінково-мозочковий шлях, до ядра шатра чи до кори черв’яка мозочка.

Крім того, частина аксонів клітин бічного присінкового ядра у вигляді присінково-спинномозкового шляху прямує в Спинний мозок і закінчується посегментно на рухових клітинах передніх рогів, здійснюючи проведення вестибулярних імпу­льсів на м’язи шиї, тулуба та кінцівок, що забезпечує підтримування рівноваги тіла.

Частина аксонів нейронів бічного присінкового ядра прямує до присереднього поздовжнього пучка свого і протилежного боку, забезпечуючи зв’язок органа рів­новаги через бічне ядро з ядрами черепних нервів (ІІІ, ІV, VІ пар), які іннервують м’язи очного яблука, що дає змогу зберігати напрямок погляду, незалежно від змі­ни положення голови. Підтримування рівноваги тіла значною мірою залежить від узгоджених рухів очних яблук і голови.

Аксони клітин присінкових ядер утворюють зв’язки з нейронами сітчастої фор­мації мозкового стовбура, з ядрами середнього мозку.

Появу вегетативних реакцій (уповільнення пульсу, зниження артеріального тис­ку, нудота, блювання та ін.) у відповідь на подразнення вестибулярного апарату можна пояснити наявністю зв’язків присінкових ядер через сітчасту формацію з ядрами блукаючого та язикоглоткових нервів.

Свідоме визначення положення тіла (голови) забезпечує перехрещений шлях, що прямує від присінкових ядер до таламуса, де лежать тіла третіх нейронів, а да­лі — до кори головного мозку. Вважають, що кіркова частина статокінетичного аналізатора розсіяна в корі верхньої скроневої та зацентральної закруток, а також у верхній тім’яній часточці півкуль великого мозку.

Ураження присінкових ядер, нерва і лабіринта супроводжується появою трьох основних симптомів: запаморочення (хворому здається, що під ним хитається під­лога), ністагма (простежується ритмічне посіпування очних яблук), розладу рівно­ваги і координації рухів.