Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Присінково-завитковий орган (орган слуху і рівноваги)
Слуховий аналізатор

Слуховий аналізатор — це складна морфофункціональна система, яка забез­печує сприймання, проведення, аналіз та інтеграцію слухових подразнень. За­вдяки слуховому аналізатору ми отримуємо звукову інформацію про зміни в ото­чуючому середовищі і своєчасно адекватно реагуємо на звук, який іде від предметів, інколи віддалених на значну відстань від нас. За допомогою слухового аналізатора ми визначаємо напрямок звуку, його силу. Завдяки великій розпізнава­льній здатності і звуковій пам’яті можемо визначати приналежність звуку тим чи іншим предметам.

Слух є одним із факторів, які забезпечують спілкування людей за допомогою мови. Формування усної мови в процесі розвитку дитини без слухового аналізатора практично неможливе.

У функціональному відношенні слуховий аналізатор складається з периферич­ного і центрального відділів та провідного шляху.

Периферичний відділ слухового аналізатора представлений рецепторними волосковими клітинами спірального кортієвого органа.

Центральний відділ слухового аналізатора включає слухову ділянку кори пів­куль великого мозку і підкіркових утворів (ядра нижніх горбків чотиригорбкового тіла та присередніх колінчастих тіл).

Проведення нервових імпульсів від спеціальних слухових волоскових клітин спірального (кортієвого) органа в кіркові центри півкуль великого мозку здійсню­ється за допомогою слухового шляху (мал. 274).

Перші нейрони цього шляху представлені біполярними клітинами, тіла яких містяться у спіральному вузлі завитки, який розміщений у спіральному каналі завитки внутрішнього вуха. Периферичні відростки — дендрити біполярних клітин — зв’язані з волосковими сенсорними клітинами спірального кортієвого органа. Центральні відростки — аксони біполярних клітин — проходять через поздовжні канали стержня і формують завитковий нерв. У внутрішньому слухо­вому проході завитковий нерв зливається із присінковим нервом, формуючи Присінково-завитковий нерв. Заглиблюючись у речовину мозку в складі завит­кового корінця присінково-завиткового нерва, аксони першого нейрона досяга­ють дорзального (заднього) та вентрального (переднього) завиткових ядер, які лежать у ділянці ромбоподібної ямки. У названих ядрах містяться тіла дру­гих нейронів.

Мал. 274. Схема провідного шляху слухового аналізатора

1 — скронева частка (верхня скронева закрутка; поля слухових центрів); 2 — поперечна скроне­ва закрутка Гешля (зона первинних слухових центрів); 3 — слуховий пучок внутрішньої капсу­ли; 4 — присереднє колінчасте тіло і ручки нижніх горбків; 5 — нижні горбки середнього мозку; 6 — бічна петля; 7 — дорзальне (заднє) Ядро завитки; 8 — вентральне (переднє) ядро завитки; 9 — спіральний вузол завитки; 10 — нижні оливи з оливо-завитковим шляхом Расмусена; 11 — трапецієподібне тіло; 12 — засувка

Аксони клітин дорзального ядра виходять на поверхню ромбоподібної ямки, да­лі йдуть до серединної борозни ромбоподібної ямки у вигляді мозкових смужок, пересікаючи поперек дно ромбоподібної ямки на межі моста і довгастого мозку. В ділянці серединної борозни основна маса волокон мозкової смужки заглиблюється в речовину мозку і переходить на протилежний бік, де проходить між передньою і задньою частинами моста у складі трапецієподібного тіла, а потім у складі бічної петлі — до підкіркових центрів слуху. Менша частина волокон мозкової смужки приєднується до бічної петлі однойменного боку.

Аксони клітин вентрального завиткового ядра закінчуються на клітинах верх­нього оливного ядра своєї сторони (менша частина) або йдуть у глибині моста до аналогічного ядра протилежної сторони, утворюючи трапецієподібне тіло.

Сукупність аксонів ІІІ нейронів, тіла яких лежать у ділянці верхнього оливного ядра, а також волокна із вентрального та дорзального завиткових ядер, що проходять транзитом через оливні ядра і частково переключаються в ядрі бічної петлі, складають бічну петлю. Волокна бічної петлі закінчуються в первинних (під­кіркових) слухових центрах (у присередніх колінчастих тілах і нижніх горбках чотиригорбкового тіла), де розміщені тіла четвертих нейронів.

У нижніх горбках чотиригорбкового тіла формується покрівельно-спинномоз­ковий шлях, волокна якого прямують до рухових клітин передніх рогів спинного мозку; невелика кількість цих волокон іде до клітин рухових ядер черепних нервів. Цей шлях здійснює мимовільні захисні рухові реакції на раптові слухові подраз­нення (рухові реакції очей, голови, тулуба, кінцівок).

Аксони клітин присередніх колінчастих тіл проходять у вигляді компактного пучка через задню частину задньої ніжки внутрішньої капсули, а потім, віялоподіб­но розсипаючись, формують слухову променистість і досягають кіркового ядра слухового аналізатора, який міститься у верхній скроневій закрутці (закрутці Геш­ля). Кіркове ядро слухового аналізатора сприймає слухові подразнення з обох сто­рін, однак переважно з протилежної сторони. Завдяки неповному перехрещенню слухових шляхів одностороннє ураження бічної петлі, підкіркового слухового центра чи кіркового ядра слухового аналізатора можуть не супроводжуватися різ­ким розладом слуху.

Ураження слухового аналізатора може супроводжуватися послабленням слуху (гіпокузія) чи повною втратою слуху — глухотою (анакузія).

Одностороння глухота можлива при односторонньому ураженні периферичного апарату слуху, завиткового нерва, дорзального та вентрального ядер. При локаліза­ції вогнища ураження в кірковій слуховій зоні частково виникають слухові галю­цинації.

Численні зв’язки присередніх колінчастих тіл з руховими ядрами V та VІІ пар черепних нервів дають змогу регулювати роботу слухових м’язів. Так, завдяки во­локнам, що йдуть від присередніх колінчастих тіл до рухового ядра трійчастого не­рва, здійснюється рефлекторне скорочення м’яза-натягувача барабанної перетинки у відповідь на звукове подразнення, а зв’язок присередніх колінчастих тіл з рухо­вим ядром лицевого нерва обумовлює скорочення стремінцевого м’яза. Все це дає змогу забезпечувати не тільки адекватний натяг окремих елементів звукопровідно­го апарату (акомодаційна функція), який необхідний для точного сприймання зву­ків, але й захищати рецепторний апарат завитки від надмірних сильних звуків (за­хисна функція).