Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Органи чуттів
Орган зору (око)
Допоміжні органи ока

До допоміжних органів ока належать повіки, вії, брови, кон’юнктива, слізний апа­рат, Очноямкові фасції та м’язи очного яблука (мал. 267).

Мал. 267. Повіки, праве око (за Р. Д. Синельниковим)

1 — верхня повіка; 2 — бічний кут ока; 3 — край рогівки; 4 — кон’юнктива очного яблука; 5 — нижнє склепіння кон’юнктиви; 6 — нижня повіка; 7 — кон’юнктива повік; 8 — півмісяцева складка кон’юнктиви; 9 — нижній сльозовий сосочок; 10 — нижня сльозова крапка; 11 — сльо­зове м’ясце; 12 — присередній кут ока; 13 — сльозове озеро; 14 — верхня сльозова крапка; 15 — верхній сльозовий сосочок; 16 — задній край повіки; 17 — передній край повіки

Повіки (palpebrae) — це складки шкіри, які прикривають Очне яблуко спереду. Вони захищають його від висихання, потрапляння на його поверхню дрібних час­тинок пилу, дозують інтенсивність світла, що падає на очне яблуко.

Розрізняють верхню та нижню повіки (palpebra superior et palpebra inferior). Верхня повіка дещо більша за нижню. При змиканні повіки повністю закривають очне яблуко. При незамкнених повіках між їхніми краями залишається повікова щі­лина (rima palpebralis), через яку при розкритих повіках видно передню поверхню очного яблука. Повіки, сходячись по боках, утворюють бічний та присередній кути ока (angulus oculi laterlis et angulus oculi medialis). Бічний кут ока більш гострий, а присередній — заокруглений і з присереднього боку обмежовує заглибину — сльо­зове озеро (lacus lacrimalis). Тут же в присередньому куті ока є невелике підвищен­ня — сльозове м’ясце (caruncula lacrimalis). У місці з’єднання верхньої та нижньої повік у кутах ока утворюються присередня та бічна повікові спайки (comissura palpebralis medialis/lateralis).

Передня поверхня повік (facies anterior palpebrae) випукла, вкрита тонкою шкі­рою з коротким пушковим волоссям, сальними і потовими залозами. Задня поверх­ня повік (facies posterior palpebrae), що обернена в бік очного яблука, ввігнута, вкрита кон’юнктивою (tunica conjunctiva).

Основа кожної повіки складається зі сполучнотканинної пластинки, яка за щіль­ністю нагадує Хрящ і тому отримала не зовсім правильну назву — хрящ повіки (tarsus). Верхній хрящ повіки (tarsus superior) ширший за нижній хрящ повіки (tarsus inferior). Ширина верхнього хряща 10 мм, а нижнього — 5 мм. Довжина кожного з цих хрящів досягає 20 мм, а товщина — 1 мм.

Немовби продовженням повікових хрящів у напрямку до склепінь кон’юнктиви йде шар гладеньких м’язових волокон верхнього та нижнього тарзальних м’язів (m. tarsalis superior et m. tarsalis inferior), які формують основу повік вище верхнього повікового хряща та нижче нижнього повікового хряща відповідно. До верхнього краю і передньої поверхні хряща верхньої повіки при­кріплюється тонкий і широкий сухожилок м’яза-піднімача верхньої повіки (m. levator palpebrae superioris).

Вільні краї повік мають товщину близько 2 мм і відмежовані від повікових по­верхонь двома парними краями. Передні повікові краї (limbi palpebraks anteriores) дещо заокруглені і вкриті шкірою, а задні повікові краї (limbi palpebraks posteriores) — дещо загострені і вкриті кон’юнктивою. Вздовж передніх повікових країв розміще­ні 2—3 ряди загнутих волосків — вій (cilia). У волосяні фолікули вій відкривають­ся війкові залози (glandulae ciliares), або так звані залози Молля, та Сальні залози (glandulae sebaceae), або залози Цейса. Вздовж заднього повікового краю малими отворами відкриваються протоки тарзальних залоз (glandulae tar sales). Тарзальні залози, або залози Мейбома, — це трубчасті залози, секреторна частина яких роз­міщена в товщі повікових хрящів (30—40 залоз у верхньому хрящі та 20—30 — у нижньому). Тарзальні залози за голокриновим типом продукують сальний секрет, який змащує повіковий край та запобігає витіканню сльози із кон’юнктивального мішка.

На вільному краї верхньої та нижньої повік, біля присереднього кута ока, назов­ні від сльозового озера є підвищення — сльозовий сосочок (papilla lacrimalis) з отвором на вершині — сльозовою крапкою (punctum lacrimalis), що є початком сльозового канальця (див. нижче).

Брови (supercilia) — довгасті валики шкіри, які розміщуються над верхніми по­віками вздовж нижнього краю чола і вкриті волоссям. Брови виконують захисну функцію, спрямовуючи струмочки потових та дощових крапель з поверхні чола в обхід очної щілини.

Кон’юнктива (tunica conjunctiva) — це сполучнотканинна оболонка рожевого кольору, яка за будовою подібна до слизової оболонки. В ній виділяють кон’юнктиву повік (tunica conjunctiva palpebralis), що покриває задню поверхню повік, і кон’юнктиву очного яблука (tunica conjunctiva bulbaris), яка вкриває перед­ню поверхню очного яблука. В місці переходу кон’юнктиви з верхньої і нижньої повік на очне яблуко, утворюються заглибини, що називається верхнім та нижім склепінням кон’юнктиви (fornix conjunctivae superior et fornix conjunctivae inferior). Верхнє склепіння глибше нижнього. Склепіння — це запасні складки кон’юнктиви, які необхідні для рухів очного яблука і повік. Таку ж роль відіграє і півмісяцева складка кон’юнктиви (plica semilunaris conjunctivae), що міститься в ділянці присереднього кута ока латерально від сльозового м’ясця. Морфологічно вона є рудиме­нтом мигальної (третьої) повіки плазунів. Весь простір, що лежить спереду від оч­ного яблука і обмежований кон’юнктивою, називають кон’юнктивальним мішком (saccus conjunctivalis), відкритим спереду по лінії очної щілини. В кон’юнктивальному мішку в нормі протікає невелика кількість сльозової рідини.