Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Органи чуттів
Орган зору (око)
Сльозовий апарат

Сльозовий апарат (apparatus lacrimalis) — включає сльозову залозу та систему сльозовивідних шляхів (мал. 268).

Мал. 268. Сльозовий апарат правого ока (за М. Р. Сапіним)

1 — сльозова залоза; 2 — верхня повіка; 3 — сльозовий каналець; 4 — сльозове озеро; 5 — сльо­зовий мішок; 6 — нососльозова протока

Сльозова залоза (glandula lacrimalis) — це складна альвеолярно-трубчаста залоза серозного типу. Вона виробляє сльозову рідину — сльозу. Головною фу­нкцією сльози є зволоження поверхні очного яблука. Сльоза має слаболужну ре­акцію, в основному складається з води, в якій міститься близько 1,5 % NaCl, 0,5 % альбуміну та слизу. Крім того, в сльозі є лізоцим, який має виражену бакте­рицидну дію.

Сльозова залоза розміщується в бічному куті верхньої стінки очної ямки в одно­йменній ямці. Сухожилок м’яза-піднімача верхньої повіки поділяє залозу на більшу верхню очноямкову частину (pars orbitalis) та меншу нижню повікову частину (pars palpebralis), яка лежить біля верхнього склепіння кон’юнктиви. У склепінні кон’юнктиви іноді ще трапляються невеликих розмірів додаткові сльозові залози (glandulae lacrimales accessoriae).

Вивідні проточки (ductuli excretorii) сльозової залози, кількістю від 6 до 15, від­криваються в кон’юнктивальний мішок у латеральній частині верхнього склепіння кон’юнктиви. Сльоза, що виливається з них, омиває передню частину очного яблу­ка та повіки і по сльозовому струмку (rivus lacrimalis), який розміщується між кра­єм повіки та очним яблуком, відтікає в ділянку присереднього кута ока — у сльозо­ве озеро (lacus lacrimalis). Із сльозового озера сльоза потрапляє у верхній та нижній сльозові канальці (canalicuh lacrimales). Кожний сльозовий каналець (верхній і ни­жній) починається в сльозовому озері невеликим (діаметром 0,25 мм) отвором — сльозовою крапкою (punctum lacrimalis), який можна побачити навіть неозброєним оком на верхівці сльозового сосочка. Сльозовий каналець робить по своєму ходу коліно, обернене вверх у верхньому канальці і вниз — у нижньому канальці. Відра­зу ж після (медіальніше) коліна розміщене незначне розширення — ампула сльозо­вого канальця (ampulla canaliculi lacrimalis). Прямуючи медіально, обидва канальці дещо звужуються і впадають разом або поодинці у сльозовий мішок. Сльозовий мі­шок (saccus lacrimalis) залягає в кістковій ямці сльозового мішка, повністю повто­рюючи її форму. В ньому розрізняють верхній сліпий, дещо звужений кінець, що називається склепінням сльозового мішка (fornix sacci lacrimalis), та нижній, також дещо звужений кінець, який без різкої межі переходить у нососльозову протоку. З передньою стінкою сльозового мішка зрощена сльозова частина колового м’яза ока, яка при своєму скороченні розширяє сльозовий мішок, тиск у ньому падає і за­вдяки цьому сльоза присмоктується в його порожнину.

Нососльозова протока (ductus nasolacrimalis) залягає в однойменному каналі верхньої щелепи, має довжину 12—14 мм, діаметр 3—4 мм і відкривається в перед­ньому відділі нижнього носового ходу під нижньою носовою раковиною.