Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Органи чуттів
Орган зору (око)
Ядро очного яблука

Ядро очного яблука складається з прозорих світлозаломлюючих середовищ: криш­талика, склистого тіла та водянистої вологи, яка заповнює передню та задню каме­ри ока.

Кришталик (lens) є дуже значним світлозаломлюючим середовищем очного яблука. Коефіцієнт заломлення кришталика в поверхневих шарах дорівнює 1,32, у центральних — 1,42. Розміщується кришталик позаду райдужки у виїмці скли­стого тіла і фіксований війковим пояском до війкового тіла. Він має вигляд дво­опуклої лінзи діаметром 9—10 мм і завтовшки близько 4 мм. У кришталику роз­різняють передню та задню поверхні (facies anterior et facies posterior). Периферичний край кришталика, де сходяться передня і задня його поверхні, називається екватором кришталика (equator lentis). Задня поверхня кришталика більш випукла, ніж передня. Найбільш виступаючі центральні точки на передній і задній поверхнях називаються переднім та заднім полюсами (polus anterior et polus posterior). Лінія, яка з’єднує передній і задній полюси, називається віссю кришталика (axis lentis), її розміри коливаються в межах 3,7—4,4 мм залежно від ступеня акомодації. Речовина кришталика (substantia lentis) безбарвна, про­зора, щільна, судин і нервів не містить. Живлення кришталика відбувається шляхом дифузії поживних речовин із водянистої вологи задньої камери. Погір­шення обміну речовин у кришталику призводить до його помутніння (катарак­ти). Внутрішня частина — ядро кришталика (nucleus lentis) значно щільніша, ніж периферична частина — кора кришталика (cortex lentis). Ззовні кришталик укритий тонкою прозорою еластичною капсулою (capsula lentis), яка за допомо­гою війкового пояска прикріплюється до війкового тіла. При скороченні війко­вого м’яза судинна оболонка зміщується вперед, війкове тіло наближається до екватора кришталика, війковий поясок (циннова зв’язка) послаблюється і криш­талик ніби розпрямляється; передньо-задній розмір його збільшується, він стає більш випуклим, заломлююча здатність кришталика зростає. При розслабленні війкового м’яза війкове тіло віддаляється від екватора кришталика, війковий м’яз натягується, кришталик сплощується. Заломлююча здатність його зменшу­ється. Таке пристосування кришталика до доброго бачення предметів на різних відстанях називається акомодацією, а війковий м’яз називають ще акомодацій­ним м’язом. Із віком людини акомодація послаблюється, оскільки кришталик поступово втрачає свою еластичність та здатність змінювати форму.

Склисте тіло (corpus vitreum) лежить позаду кришталика і заповнює всю задню частину порожнини очного яблука. Воно прозоре, має желеподібну консистенцію, позбавлене судин та нервів, його сила заломлення світла приблизно дорівнює пока­знику заломлення водянистої вологи. Склисте тіло складається з тонких, перепле­тених між собою, колагенових волокон — склистої строми (stroma vitreum) та склистої вологи, розміщеної між цими волокнами. Склиста волога (humor vitreus) на 98 % складається з води з домішками солей (NaCl) і глікозаміногліканів. Щіль­ність розташування волокон склистої строми збільшується по периферії склистого тіла, де на його поверхні з них формується склиста перетинка (membrana vitrea). На передній поверхні склистого тіла є склиста ямка (fossa hyaloidea), в якій розмі­щений кришталик.

Передня камера очного яблука (camera anterior bulbi) міститься між задньою по­верхнею рогівки та передньою поверхнею райдужки. По окружності, там, де схо­дяться краї рогівки і райдужки, камера обмежована гребінчастою зв’язкою, між пу­чками волокон якої є щілини (фонтанові простори) райдужно-рогівкового кута (angulus iridocornealis). Через ці щілини водяниста волога з передньої камери ока відтікає у венозний синус (sinus venosus) (шлемів канал), а з нього потрапляє у пе­редні війкові вени. Порушення цього шляху відтоку водянистої вологи призводить до підвищення внутрішньоочного тиску (глаукоми). Через отвір зіниці передня ка­мера ока сполучається із задньою.

Задня камера очного яблука (camera posterior bulbi) вужча, ніж передня. Вона міститься позаду райдужки й обмежована ззаду кришталиком, а з боків — війковим тілом. До складу задньої камери входять і простори між волокнами війкового пояс­ка. Простори пояска (spatia zonularia) мають вигляд колової щілини (петитів ка­нал), що розміщується по периферії кришталика. Обидві камери ока заповнені во­дянистою вологою.

Водяниста волога (humor aquosus) — прозора рідина, яка має коефіцієнт залом­лення світла 1,336. Вона на 98 % складається з води, що містить в основному хло­рид натрію та глікопротеїни. Водяниста волога виробляється епітелієм війкових відростків та складок з участю кровоносних капілярів, що залягають у їх товщі. За­гальний її об’єм досягає 0,2—0,3 мл. Відтік вологи здійснюється із задньої камери ока частково через петитів канал у склисте тіло, а більша її частина через отвір зі­ниці потрапляє в передню камеру ока, звідси через венозний синус (шлемів канал) усмоктується у венозне русло. Завдяки циркуляції водянистої вологи зберігається рівновага між її секрецією і всмоктуванням, що і є фактором стабілізації внутрішньоочного тиску. Крім світлозаломлюючої функції, вона виконує ще й функцію поживного середовища для кришталика та рогівки.