Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вегетативна (автономна) нервова система
Парасимпатична частина вегетативної нервової системи

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи, як і симпатична, має центральний і периферичний відділи.

До центрального відділу належать парасимпатичні ядра ІІІ, VІІ, ІХ та Х пар черепних нервів, що містяться у стовбурі головного мозку (краніальна частина) і крижові парасимпатичні ядра, що розміщені в сірій речовині ІІ-IV крижових сегме­нтів спинного мозку між передніми та задніми рогами (сакральна частина).

До периферичного відділу парасимпатичної вегетативної нервової системи на­лежать парасимпатичні волокна окорухового (ІІІ пара), лицевого (VІІ пара), язикоглоткового (ІХ пара), блукаючого (Х пара) черепних нервів та їхні гілки; війковий, крилопіднебінний, піднижньощелепний, під’язиковий і вушний вузли (краніальна частина периферичного відділу), а також тазові вузли, тазові нутряні нерви та їхні гілки (сакральна частина периферичного відділу).

Розглянемо більш детально кожну зі складових частин парасимпатичної вегета­тивної нервової системи.

Парасимпатична частина окорухового нерва представлена додатковим (па­расимпатичним) ядром (nucleus accessorius), так званим ядром Якубовича, війковим вузлом і відростками клітин, розміщених у цьому ядрі та вузлі. Ак­сони клітин додаткового ядра окорухового нерва, яке лежить у покришці середньо­го мозку, формуючи прегангліонарні волокна, проходять у складі ІІІ пари черепних нервів. У порожнину орбіти ці волокна відділяються від нижньої гілки окорухового нерва у вигляді окорухового корінця (radix oculomotoria), заходять у війковий вузол і закінчуються на його клітинах.

Війковий вузол (ganglion ciliare) плоский, довжиною близько 1,5—2 мм, міститься у товщі жирової клітковини в задньому відділі очної ямки збоку від зорового нерва. Цей вузол утворений скупченням других нейронів парасимпатичної частини вегетативної нервової системи. Прегангліонарні парасимпатичні волокна закінчуються синапсами з клітинами війкового вузла. Постгангліонарні нервові волокна у складі коротких війко­вих нервів (nn. ciliares breves) прямують до війкового м’яза та м’яза-звужувача зіниці й іннервують їх. Через вузол проходять транзитні волокна, які проводять загальну чут­ливість від першої гілки трійчастого нерва, і симпатичні постгангліонарні волокна, що заходять у вузол у вигляді симпатичного корінця від внутрішнього сонного сплетення.

Парасимпатична частина лицевого нерва складається із верхнього слино­видільного ядра, крилопіднебінного і піднижньощелепного вегетативних вуз­лів. Аксони клітин верхнього слиновидільного ядра, яке розміщене у покришці мо­ста, проходять у складі проміжного, а потім лицевого нерва в однойменному каналі. У ділянці колінця лицевого нерва частина парасимпатичних волокон відо­кремлюється у вигляді великого кам’янистого нерва (n. petrosus major) і виходить із лицевого каналу через розтвір каналу великого кам’янистого нерва. Великий кам’янистий нерв лягає в однойменну борозну піраміди скроневої кістки, потім пронизує волокнистий Хрящ, який заповнює рваний отвір, і заходить у крилопідне­бінний канал. Тут великий кам’янистий нерв з’єднується із симпатичним глибоким кам’янистим нервом, утворюючи нерв крилопіднебінного каналу. Нерв крилопіднебінного каналу виходить у крилопіднебінну ямку, де прегангліонарні парасимпати­чні волокна закінчуються на клітинах крилопіднебінного вузла.

Крилопіднебінний вузол (ganglion pterуgopalatinum) розмірами 4—5 мм, неправиль­ної форми, розміщується в крилопіднебінній ямці, нижче і медіальніше верхньощелеп­ного нерва. Відростки клітин цього вузла — постгангліонарні волокна — приєднують­ся до верхньощелепного нерва і далі йдуть у складі його гілок. Із виличного нерва парасимпатичні волокна переходять у сльозовий нерв через його сполучну гілку із вили­чним нервом (r. communicans cum n. zygomaticus) й іннервують сльозову залозу. Крім того, нервові волокна із крилопіднебінного вузла через його гілки (носопіднебінні, ве­ликий піднебінний, малі піднебінні, задні верхні носові, бічний крилопіднебінний, присередній крилопіднебінний нерви) прямують для іннервації залоз слизової оболонки носа, піднебіння, глотки. Частина прегангліонарних парасимпатичних волокон, які не ввійшли до складу великого кам’янистого нерва, відходять від лицевого нерва в складі другої його гілки — барабанної струни (chorda tympani). Після приєднання барабанної струни до язикового нерва парасимпатичні волокна йдуть у складі останнього і, наре­шті, по вузлових гілках потрапляють у піднижньощелепний і під’язиковий вузли.

Піднижньощелепний вузол (ganglion submandibulare) неправильної форми, роз­міром 3—3,5 мм, розміщується на піднижньощелепній залозі під язиковим нервом. У складі язикового нерва до цього вузла підходять прегангліонарні волокна від верхнього слиновидільного ядра (барабанна струна лицевого нерва). У піднижньо-щелепному вузлі лежать тіла парасимпатичних нервових клітин, відростки яких утворюють постгангліонарні волокна, які прямують до піднижньощелепної та під’язикової залоз для секреторної їх іннервації.

Під ’язиковий вузол (ganglion sublinguale) являє собою скупчення тіл нейронів по хо­ду залозистих гілок язикового нерва до під’язикової залози, в яких переключаються прегангліонарні волокна парасимпатичної частини лицевого нерва (від верхнього сли­новидільного ядра) на постгангліонарні. Інколи під’язиковий вузол розміщується у ви­гляді окремого невеликого вузла на зовнішній поверхні під’язикової слинної залози.

Парасимпатична частина язикоглоткового нерва утворена нижнім слино­видільним ядром, вушним вузлом і відростками клітин, що залягають у них. Аксони клітин нижнього слиновидільного ядра, яке міститься в довгастому мозку, в складі язикоглоткового нерва виходять із порожнини черепа через яремний отвір. На рівні нижнього краю яремного отвору передвузлові парасимпатичні нервові во­локна відгалужуються в складі барабанного нерва (n. tympanicus), який проникає спочатку в барабанну порожнину, де він утворює сплетення. Потім ці волокна ви­ходять із барабанної порожнини через розтвір каналу малого кам’янистого нерва у вигляді малого кам’янистого нерва (n. petrosus minor), який, пройшовши по одно­йменній борозні, покидає порожнину черепа через клиноподібно-кам’янисту щіли­ну і підходить до вушного вузла.

Вушний вузол (ganglion oticum) розміром близько 3 мм лежить присередньо від ни­жньощелепного нерва під овальним отвором. До вузла підходять прегангліонарні во­локна, які йдуть від нижнього слиновидільного ядра в складі парасимпатичної частини волокон язикоглоткового нерва та його гілок — барабанного і малого кам’янистого не­рвів. Постгангліонарні секреторні волокна від вузла прямують до привушної залози в складі вушно-скроневого нерва (гілка нижньощелепного нерва).

Парасимпатична частина блукаючого нерва складається із заднього (пара­симпатичного) ядра блукаючого нерва, численних вузлів, які входять до скла­ду органних вегетативних сплетень і відростків клітин, розміщених в ядрі і цих вузлах. Аксони клітин заднього ядра блукаючого нерва, яке міститься в довга­стому мозку, йдуть у складі гілок блукаючого нерва. Вони досягають парасимпати­чних вузлів приорганних і внутрішньоорганних вегетативних сплетень. Такі вузли входять до складу серцевого, стравохідного, легеневого, шлункового, кишкового та інших вегетативних сплетень. У парасимпатичних вузлах приорганних і внутрішньоорганних сплетень розміщуються тіла других нейронів еферентного шляху, а відростки цих нейронів утворюють пучки постгангліонарних волокон, які іннервують гладеньку мускулатуру та залози внутрішніх органів шиї, грудей і живота.

Крижовий відділ парасимпатичної частини вегетативної нервової системи представлений крижовими парасимпатичними ядрами, що розміщені в бічній проміжній речовині II-ІV крижових сегментів спинного мозку, тазовими парасим­патичними вузлами і відростками клітин, які в них залягають. Аксони клітин кри­жових парасимпатичних ядер виходять із спинного мозку в складі передніх корінців, по­тім ідуть у складі передніх гілок крижових спинномозкових нервів і після виходу через тазові крижові отвори відгалужуються, утворюючи тазові нутряні нерви (nn. splanchnici pelvini). Ці нерви підходять до нижнього підчеревного сплетення і в складі його гілок до­сягають зовнішніх та внутрішніх статевих органів, органів сечової системи, які розміще­ні в порожнині малого таза, і відділів товстої кишки нижче її лівого згину. У товщі стінок органів чи біля них розміщуються органні сплетення (прямокишкове, передміхурове, ма­тково-піхвове, сечоміхурове), що містять парасимпатичні тазові вузли (ganglia pelvica), на клітинах яких закінчуються прегангліонарні волокна тазових нутряних нервів. Відро­стки клітин тазових вузлів, будучи постгангліонарними парасимпатичними волокнами, йдуть до органів та іннервують їхні гладенькі м’язи і залози.