Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Периферична нервова система
Черепні нерви
Присінково-завитковий нерв (VIII)

Присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) (мал. 239) є чутливим нер­вом, який утворений чутливими нервовими волокнами, що йдуть від органів слуху та рівноваги. Він має присінкові та завиткові ядра, розміщені в дорзальній части­ні моста. З речовини мозку нерв виходить позаду моста, латеральніше колінця ли­цевого нерва, далі — через внутрішній слуховий отвір у внутрішній слуховий про­хід, де ділиться на присінкову та завиткову частини відповідно до наявності присінкового і завиткового вузлів.

Тіла нервових клітин, що складають присінкову частину присінково-завиткового нерва, лежать у присінковому вузлі (ganglion vestibulare), який містить­ся на дні внутрішнього слухового проходу.

Периферичні відростки цих клітин утворюють передній, задній і бічний ампульні нер­ви (nn. ampullares anterior, posterior et lateralis), а також маточковий нерв (n. utricularis), маточко-ампульний нерв (n. utriculoampullaris) і мішечковий нерв (n. saccularis), які за­кінчуються рецепторами в перетинчастому лабіринті внутрішнього вуха.

Центральні відростки клітин присінкового вузла прямують до однойменних ядер, що залягають у ділянці присінкового поля ромбоподібної ямки, утворюючи присінкову частину присінково-завиткового нерва.

Завиткова частина присінково-завиткового нерва утворена центральними від­ростками нейронів завиткового вузла (спірального вузла завитки) (ganglion cochleare (spirale)), що розміщений у спіральному каналі завитки. Периферичні відростки клітин цього вузла закінчуються рецепторами у спіральному органі зави­ткової протоки, а центральні досягають завиткових ядер, які також лежать у довга­стому мозку і проектуються у присінковому полі ромбоподібної ямки.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.