Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Провідні шляхи головного та спинного мозку
Провідні пропріорецептивні шляхи мозочкового напрямку

Пропріорецептивні Провідні шляхи мозочкового напрямку складають частину реф­лекторного апарату, який забезпечує функцію рівноваги (підсвідому координа­цію рухів). Вони проводять підсвідоме м’язово-суглобове Чуття від пропріорецепторів апарату руху, беруть участь у регуляції тонусу м’язів. У філогенетичному відношенні ці шляхи належать до більш давніх та існують у всіх хребетних. Розріз­няють передній спинно-мозочковий шлях, або шлях Говерса, та задній спинно-мозочковий шлях, або шлях Флексига.

Передній спинно-мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris anterior) або шлях Говерса, названий так на честь англійського невропатолога В. Р. Говерса (1845— 1915) і є двонейронним.

Тіла перших (рецепторних) нейронів розміщуються у відповідних спинномозко­вих вузлах. Їх периферичні відростки — дендрити — прямують на периферію у складі спинномозкових нервів і закінчуються пропріорецепторами в окісті, зв’яз­ках, суглобовій капсулі, сухожиллях, м’язах.

Центральні відростки — аксони — у складі задніх корінців заходять у Спинний мозок і йдуть до проміжної зони, де частина волокон дає колатералі, разом з якими вони закінчуються на нейронах проміжно-присереднього ядра, де розміщені другі нейрони. Сукупність аксонів других нейронів утворює передній спинно-мозочковий шлях.

Частина волокон цього шляху робить перехрестя, посегментно переходячи через білу спайку на протилежний бік спинного мозку, і в складі бічного канатика прямує у висхідному напрямку, розташовуючись при цьому в передніх відділах канатика по його периферії. Друга частина не робить перехрестя і проходить у складі бічних канатиків свого боку, також займаючи передньо-зовнішні відділи бічних канатиків.

У міру піднімання в краніальному напрямку передній спинно-мозочковий пучок потовщується за рахунок волокон, що приєднуються із вищележачих сегментів. Потім волокна проходять уздовж довгастого мозку, розміщуючись між нижнім оливовим яд­ром і нижньою мозочковою ніжкою, далі йдуть у покришці моста і на межі із середнім мозком круто повертають дорзально в ділянку верхнього мозкового паруса, де частина волокон знову переходить на протилежний бік. Через верхні мозочкові ніжки волокна переднього спинно-мозочкового шляху досягають кори черв’яка мозочка.

У зв’язку з тим, що нервові волокна, які складають шлях Говерса, двічі утворю­ють перехрестя (в білій спайці спинного мозку та у верхньому мозковому парусі), імпульси підсвідомої пропріорецептивної чутливості передаються черв’яку мозочка переважно з однойменної сторони тіла.

Задній спинно-мозочковий шлях (tractus spinocerebellaris posterior), або шлях Флексіга, названий так у честь німецького невропатолога і гістолога P. E. Flechsig, є двонейронним.

Тіла перших (рецепторних) нейронів розташовуються у відповідних спинномоз­кових вузлах. Їх периферичні відростки — дендрити — прямують на периферію в складі спинномозкових нервів і закінчуються пропріорецепторами в окісті, зв’язках, суглобовій капсулі, сухожиллях, м’язах.

Центральні відростки — аксони — у складі задніх корінців заходять у спинний мозок, де частина волокон дає колатералі, разом з якими вони закінчуються на ней­ронах грудного ядра (грудного стовпа). Ці волокна складають вузлово-спинно­мозковий шлях (tractus gangliospinalis). Нервові клітини грудного ядра — це другі нейрони.

Сукупність аксонів других нейронів утворює задній спинно-мозочковий шлях. При цьому, аксони других нейронів, прямуючи латерально, досягають заднього відділу бічного канатика свого боку і тоді, згинаючись під прямим кутом, ідуть у висхідному напрямку, займаючи периферичну частину заднього відділу бічного ка­натика, позаду переднього спинно-мозочкового шляху.

Далі волокна піднімаються в Довгастий мозок, розміщуючись між нижнім оливовим ядром і волокнами спинномозкового шляху трійчастого нерва. Потім через нижні мозочкові ніжки вони йдуть до кори черв’яка мозочка, причому більша час­тина волокон у корі черв’яка перехрещується.

У зв’язку з тим, що волокна заднього спинно-мозочкового шляху в ділянці спинного і довгастого мозку не перехрещуються, цей шлях називають ще прямим або неперехресним мозочковим шляхом.

Мозочок — важливий пропріорецептивний центр. До нього мають відгалуження і пропріорецептивні шляхи кіркового напрямку, а мозочкові пропріорецептивні шляхи продовжуються до кори.

Таким чином, пропріорецептивні шляхи належать і корі великого мозку, і мозо­чку. Кора тримає мозочок під контролем.

До цих пір були розглянуті аферентні шляхи, що пов’язані з певною спеціаліза­цією нейронів, які проводять ті чи інші специфічні імпульси (тактильні, інтерорецептивні, пропріорецептивні). Разом із провідними шляхами від органів зору, слу­ху, смаку, нюху вони складають так звану специфічну аферентну систему. Поряд з цим існує аферентна система, представлена сітчастою формацією, що належить до неспецифічних структур.

Сітчаста формація сприймає всі імпульси (больові, температурні, світлові, зву­кові тощо), однак у сітчастій формації не виявляється спеціалізації нейронів — одні й ті ж нейрони сприймають різні імпульси і передають їх у різні відділи мозку, у всі ділянки кори. Сітчаста формація має двосторонні зв’язки з мозочком, вегетативни­ми підкірковими центрами, ядрами черепних нервів, корою всіх часток великого мозку і спинним мозком. Наявність двосторонніх зв’язків сітчастої формації з різ­ними відділами головного і спинного мозку забезпечує виконання її функцій — ре­гуляцію потоку інформації, що передається в центральну нервову систему по афе­рентних шляхах; полегшення передачі аферентних імпульсів у кору великого мозку і дифузну активізацію кори; регуляцію всіх вегетативних функцій організму, м’язового тонусу та ін.