Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Головний мозок
Локалізація функцій у корі півкуль великого мозку

Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при порушенні чи вида­ленні окремих ділянок кори півкуль великого мозку в тварин порушуються певні функції. Ці факти підтверджуються і клінічними спостереженнями за хворими лю­дьми при ураженнях пухлинами чи травмах деяких ділянок кори півкуль великого мозку. Все це дало змогу зробити висновок про те, що в корі великого мозку роз­міщуються центри, які регулюють виконання тих чи інших функцій. І. П. Павлов розглядав кору півкуль великого мозку як суцільну сприймаючу поверхню, як су­купність кіркових кінців аналізаторів. Під терміном «аналізатор» розуміють скла­дний комплекс анатомічних структур, який складається із рецепторного сприймаючого апарата, провідників нервових імпульсів і мозкового центра, де відбувається аналіз усіх тих подразнень, які потрапляють із оточуючого сере­довища чи організму людини.

У зв’язку з тим, що різні аналізатори тісно пов’язані, в корі великого мозку здій­снюються аналіз, синтез і вироблення відповідних реакцій, які регулюють різні ви­ди діяльності організму.

Кірковий кінець аналізатора — це не є якась строго окреслена зона. В корі вели­кого мозку розрізняють Ядро і розсіяні елементи. Ядро — це місце концентрації не­рвових клітин кори, які складають точну проекцію всіх елементів певного перифе­ричного рецептора, де відбувається вищий аналіз, синтез і інтеграція функцій. Розсіяні елементи можуть розташовуватись як по периферії ядра, так і на значній віддалі від нього. В них здійснюються більш прості аналіз і синтез. Наявність розсі­яних елементів під час руйнування ядра частково дає змогу компенсувати поруше­ну функцію. Зони розсіяних елементів різних аналізаторів не мають чітких меж і можуть нашаровуватись одна на одну.

Найбільш важливі центри (ядра) кіркових кінців аналізаторів мають таку локалі­зацію.

Ядро кіркового аналізатора пропріорецептивної і загальної чутливості (те­мпературної, больової, тактильної і м’язово-суглобової) міститься в корі зацентральної закрутки і верхньої тім’яної часточки. Внаслідок перехрещування чутливих провідних шляхів у спинному і частково у довгастому мозку кожна із зацентральних закруток пов’язана з протилежною половиною тіла. В зацентральній закрутці рецепторні поля різних ділянок тіла людини спроектовані так, що найбільш високо розміщені кіркові кінці аналізаторів чутливості нижніх відділів тулуба і нижніх кі­нцівок, а найнижче (ближче до бічної борозни) проектуються поля верхніх ділянок тулуба, голови і верхніх кінцівок.

Оскільки у тварин рецептори загальної чутливості особливо розвинені на голо­вному кінці тіла, в ділянці рота, який відігравав велику роль у захоплюванні їжі, то й у людини зберігся високий розвиток рецепторів рота. Тому ділянка останніх за­ймає в корі зацентральної закрутки дуже велику зону. Разом із тим у людини вна­слідок розвитку руки як органа праці різко збільшилася кількість рецепторів дотику в шкірі кисті, яка стала й органом тактильної чутливості. Відповідно до цього діля­нки кори, що відповідають рецепторам верхньої кінцівки, набагато більші від тих, що відповідають рецепторам нижньої кінцівки. Тому, якщо в зацентральну закрут­ку вмалювати фігуру людини головою вниз (до основи черепа) і стопами вверх (до верхнього краю півкулі), то потрібно намалювати велике лице з невідповідно вели­ким ротом, велику руку, особливо кисть з великим пальцем, що різко переважає над останніми, невеликий тулуб і маленьку ніжку.

У корі верхньої тім ’яної частки близько центра загальної чутливості розміщується центр стереогнозії (окремий вид шкірної чутливості, завдяки якому відбувається роз­пізнавання предметів на Дотик). Для правої верхньої кінцівки ядро цього аналізатора міститься в лівій півкулі, а для лівої верхньої кінцівки — у правій півкулі.

У нижніх відділах передцентральної і зацентральної закруток міститься центр інтерорецептивної чутливості (аналізу імпульсів, які йдуть від внутрішніх органів і судин). Доцентрові імпульси від внутрішніх органів, судин, мимовільної мускула­тури і залоз шкіри надходять у той відділ кори, звідки виходять відцентрові шляхи до підкіркових вегетативних центрів.

Ядро рухового аналізатора міститься головним чином у так званій «руховій ділянці кори», до якої належать передцентральна закрутка та парацентральна ча­сточка. Ця ділянка кори мозку контролює всю рухову діяльність людини і форму­вання свідомих рухових реакцій.

У руховій ділянці кори тіло людини спроектовано також униз головою. Тобто у верхніх ділянках передцентральної закрутки і парацентральній часточці розташо­вані клітини, імпульси від яких прямують до м’язів нижніх відділів тулуба та ниж­ніх кінцівок, а в нижній частині передцентральної закрутки розміщені рухові центри, які регулюють діяльність м’язів голови й обличчя.

У зв’язку з тим, що Пірамідні шляхи, які беруть початок від великих пірамідних клітин (V і частково VІ шари кори), перехрещуються на рівні мозкового стовбура (кірково-ядерні волокна), або в сегментах спинного мозку (кірково-спинномозковий шлях), то рухові ділянки кожної півкулі зв’язані зі скелетними м’язами протилежної сторони тіла. М’язи кінцівок ізольовано зв’язані з однією із півкуль; м’язи тулуба, гортані і глотки — з руховими ділянками обох півкуль.

Ядро рухового аналізатора, що забезпечує функцію поєднаного (синхронно­го) обертання голови й очей у протилежний бік, міститься в задніх відділах сере­дньої лобової закрутки, в так званій премоторній зоні.

Ядро рухового аналізатора, що координує рухи людини, пов’язані з профе­сійними діями або складними набутими навичками, розміщене в нижній тім’яній часточці у надкрайовій закрутці. У людей з домінуючою правою рукою цей аналізатор міститься у лівій півкулі великого мозку, у людей з домінуючою лі­вою рукою — в правій півкулі великого мозку. При ураженні цієї ділянки зберіга­ється здатність до руху взагалі, але втрачається можливість виконувати складні ко­ординовані рухи. Виникає так звана апраксія (праксія — практика, дія).

Ядро статичного аналізатора — положення і руху голови у корі мозку точно ще не встановлене. Вважають, що вестибулярний апарат проектується в скроневій частці, в ділянці середньої і нижньої скроневих закруток. При ураженні ядра ста­тичного аналізатора простежується атаксія, тобто порушення рівноваги, похиту­вання тіла при стоянні. Цей аналізатор, що відіграє вирішальну роль у прямоходінні людини, має особливе значення для роботи пілотів в умовах реактивної авіації, бо чутливість вестибулярного апарату на літаку значно знижується.

Ядро слухового аналізатора міститься у середній частині верхньої скроневої закрутки, на поверхні, що обернена до острівця. Тут розміщені нейрони, що сприймають та аналізують імпульси від завитки внутрішнього вуха. До нервових клітин, що складають ядро слухового аналізатора кожної з півкуль, підходять про­відні шляхи як лівої, так і правої сторін. У зв’язку з цим одностороннє ураження цього ядра не викликає повної втрати здатності сприймати звуки. Двостороннє ж ураження супроводжується кірковою глухотою.

Ядро зорового аналізатора міститься в потиличній частці. На внутрішній по­верхні потиличної частки з обох боків від шпорної борозни закінчується зоровий шлях. Тут спроектована сітківка, причому ядро зорового аналізатора правої півкулі зв’язане провідними шляхами з латеральною половиною сітківки правого ока і ме­діальною половиною сітківки лівого ока, а ядро зорового аналізатора лівої півкулі зв’язане провідними шляхами з латеральною половиною сітківки лівого ока і меді­альною половиною сітківки правого ока. Як і для ядра слухового аналізатора тільки двостороннє ураження ядер зорового аналізатора призводить до повної кіркової сліпоти.

Ядро аналізатора нюху локалізується на нижній поверхні скроневої частки, в ділянці гачка і частково в ділянці гіпокампа. Ці ділянки, з точки зору філогенезу, належать до найбільш давніх частин кори головного мозку.

Ядро аналізатора смаку, за одними даними, міститься в нижній частині зацентральної закрутки, близько біля центрів м’язів рота та язика, за іншими — в ді­лянці гачка, поряд з кірковим кінцем аналізатора нюху, чим і пояснюється тісний зв’язок нюхових і смакових відчуттів. Ядра аналізаторів смаку та нюху зв’язані з рецепторами як лівої, так і правої сторін.

Анатомічні особливості мозкових центрів мови полягають, по-перше, в тому, що більше ніж у 95 % праворуких людей мова контролюється лівою півкулею, а остан­ніх 5 % — правою. Більша частина ліворуких (близько 70 %) також мають мовні зони у лівій півкулі. По-друге, мозкові центри мови не мають безпосереднтого зв’язку з рецепторами. У кіркові кінці аналізаторів мови імпульси надходять лише з кіркових кінців зорового і слухового аналізаторів. На базі слухового аналізатора здійснюється усна мова, а на базі зорового — письмова.

Усна мова виявляється у здатності розуміти значення слів і фраз розмови (чут­лива форма мови) і говорити (рухова форма мови).

Ядро слухового аналізатора усної мови міститься в задній частині верхньої скроневої закрутки поблизу загального слухового аналізатора і тісно пов’язане з ним. Імпульси в кору мовно-слухового аналізатора надходять тільки з кори загаль­ного слухового аналізатора. Функція цього ядра полягає в тому, що людина не тільки чує і розуміє мову іншої людини, але й контролює свою власну. Ураження цього ядра не порушує слухового сприймання звуків узагалі, однак втрачається здатність розуміти слова, мову (сенсорна афазія).

Ядро рухового аналізатора мови (артикуляції мови) локалізується в задній частині нижньої лобової закрутки (центр Брока). Під час його ушкодження втра­чається здатність до виразного мовлення, хоч і зберігається функція голосоутворення; простежується також аграматизм — нездатність складати із слів речення, узгоджувати слова в реченні. Мова таких хворих складається із незв’язаного за змі­стом набору слів.

Письмова мова проявляється у здатності писати (рухова форма мови) і читати (чутлива форма мови).

Ядро рухового аналізатора письмової мови (аналізатор рухів, які пов’язані з написанням букв та інших знаків) розташоване в задньому відділі середньої ло­бової закрутки і тісно зв’язане із загальним руховим аналізатором. Ураження цього ядра не призводить до порушення всіх видів рухів, а супроводжується тільки втра­тою можливості виконувати точні і тонкі рухи при написанні букв, знаків, слів (письмова аграфія).

Ядро зорового аналізатора письмової мови міститься в кутовій закрутці ни­жньої тім’яної часточки і міцно пов’язане з кірковим кінцем загального зорового аналізатора (шпорна борозна потиличної частки). Ураження цього ядра призводить до втрати здатності розрізняти літери, тобто людина не може читати (алексія).