Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009
Головний мозок
Базальні (підкіркові) ядра і біла речовина кінцевого мозку
Крім кори, яка утворює поверхневі шари кінцевого мозку, сіра речовина в кожній із півкуль великого мозку залягає ще у вигляді окремих ядер чи вузлів у товщі білої речовини (ближче до основи мозку). Ці скупчення сірої речовини у зв’язку з їх положенням отримали назву базальних (центральних, підкіркових) ядер (мал. 245). До базальних ядер півкуль великого мозку відносять смугасте тіло, огорожу і мигдалеподібне тіло.

Мал. 245. Горизонтальний розріз головного мозку. Базальні ядра (за М. Р. Сапіним)
1 — кора великого мозку (Плащ); 2 — коліно мозолистого тіла; 3 — передній ріг бічного шлуночка; 4 — внутрішня капсула; 5 — зовнішня капсула; 6 — огорожа; 7 — найзовнішніша капсула; 8 — лушпина; 9 — бліда куля; 10 — Третій шлуночок; 11 — задній ріг бічного шлуночка; 12 — зоровий горб; 13 — кіркова речовина (кора) острівця; 14 — головка хвостатого ядра; 15 — порожнина прозорої перегородки
Смугасте тіло (corpus striatum) отримало свою назву в зв’язку з тим, що на горизонтальних і фронтальних зрізах мозку воно має вигляд смуг сірої і білої речовини, які чергуються. В ньому виділяють хвостате і сочевицеподібне ядра.
Хвостате Ядро (nucleus caudatus) розміщується збоку від таламуса, від якого відокремлене прошарком білої речовини — термінальною смужкою. Хвостате ядро має головку (caput nuclei caudati), яка залягає в лобовій частці і виступає в передній ріг бічного шлуночка; тіло (corpus nuclei caudati), яке розміщене в глибині тім’яної частки, в ділянці дна центральної частини бічного шлуночка, і хвіст (cauda nuclei caudati), який міститься у скроневій частці і бере участь в утворенні верхньої стінки нижнього рога бічного шлуночка. Латеральніше від головки хвостатого ядра розміщений прошарок білої речовини — передня ніжка внутрішньої капсули, яка відділяє це ядро від сочевицеподібного.
Сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis) міститься латеральніше таламуса і хвостатого ядра. Від таламуса сочевицеподібне ядро відділене задньою ніжкою внутрішньої капсули. На фронтальному розрізі головного мозку сочевицеподібне ядро має форму клина, вершина якого обернена в медіальну, а основа — в латеральну сторону. Дві паралельні вертикальні смужки білої речовини, що розташовані в сагітальній площині, поділяють сочевицеподібне ядро на три частини. Найбільш латерально лежить лушпина (putament), яка має темніше забарвлення. Медіальніше від лушпини містяться дві дещо світліші мозкові пластинки (присередня і бічна), які об’єднують під загальною назвою «бліда куля» (globus pallidus) Присередню пластинку називають присередньою блідою кулею, а бічну — бічною блідою кулею. Порівняльно-анатомічними та ембріологічними дослідженнями доведено, що бліда куля є більш старим утвором, а хвостате ядро і лушпина належать до філогенетично більш нових утворів — neostriatum (striatum).
Для позначення функціональної єдності різних за гістологічною будовою та походженням, але близьких за розташуванням складових частин смугастого тіла (хвостатого ядра та лушпини), з одного боку, та блідих куль — з іншого, використовують термін стріопалідарна система. Стріопалідарна система складає основну частину екстрапірамідної системи, яка контролює звичні рухи, тонус м’язів, а також деякі автономні (вегетативні) реакції, зокрема теплорегуляції та вуглеводного обміну.
Огорожа (claustrum) являє собою тонкий шар сірої речовини, розташований назовні від лушпини сочевицеподібного ядра. Від лушпини її відділяє прошарок білої речовини — зовнішня капсула (capsula externa), а від кори острівця — такий же прошарок, що називається «найзовнішня капсула» (capsula extrema).
Мигдалеподібне ядро (corpus amуgdaloideum) міститься в білій речовині скроневої частки півкуль, приблизно на 1,5—2 см дозаду від скроневого полюса. Воно має форму мигдалю і складається з трьох частин: переднього мигдалеподібного поля (area amуgdaloidea anterior), базально-бічної частини (pars basalolateralis) і кірково-присередньої (нюхової) частини (pars corticomedialis (olfactoria)). Переднє мигдалеподібне поле та кірково-присередня (нюхова) частина мигдалеподібного тіла мають невеликі розміри, належать до центральної частини нюхового мозку і пов’язані з передньою пронизаною речовиною пучком кінцевої стрічки таламуса.
БІЛА РЕЧОВИНА ПІВКУЛЬ великого мозку представлена різними системами волокон, серед яких виділяють асоціативні, комісуральні та проекційні пучки нервових волокон. Їх розглядають як Провідні шляхи ГОЛОВНОГО (і спинного) мозку. Асоціативні нервові волокна, які виходять із кори півкуль (екстракіркові), розміщуються в межах однієї півкулі. Вони пов’язують між собою різні функціональні центри. Комісуральні нервові волокна утворюють мозолисте тіло, передню спайку і спайку склепіння. Ці волокна зв’язують між собою аналогічні центри правої і лівої півкуль великого мозку. Проекційні нервові волокна, що відходять від півкуль великого мозку до нижчерозміщених його відділів (проміжного, середнього та ін.) і спинного мозку, а також, які направлені у зворотному напрямку від цих утворів, складають внутрішню капсулу та її променистий вінець.
Внутрішня капсула (capsula interna) — це товста зігнута під кутом пластинка білої речовини. З латерального боку вона обмежена сочевицеподібним ядром, а з медіального — головкою хвостатого ядра (спереду) і таламусом (ззаду). У внутрішній капсулі виділяють три відділи: передню ніжку, задню ніжку і коліно внутрішньої капсули. Передня ніжка (crus anterius capsulae internae) міститься між хвостатим і сочевицеподібним ядрами, задня ніжка (crus posterius capsulae internae) — між таламусом і сочевицеподібним ядром. Місце з’єднання цих двох відділів під кутом, відкритим латерально, складає коліно внутрішньої капсули (genu capsulae internae).
У внутрішній капсулі проходять усі проекційні волокна, які зв’язують кору великого мозку з іншими відділами центральної нервової системи. В коліні внутрішньої капсули розташовуються волокна кірково-ядерного шляху, який прямує із кори передцентральної закрутки до рухових ядер черепних нервів. У передньому відділі задньої ніжки, що прилягає безпосередньо до коліна внутрішньої капсули, містяться кірково-спинномозкові волокна. Цей руховий шлях, як і попередній, починається в передцентральній закрутці та прямує до рухових ядер передніх рогів спинного мозку. Ззаду від розглянутих провідних шляхів, у задній ніжці, розміщуються таламо-кіркові волокна, які представлені відростками клітин таламуса, що прямують у кору зацентральної закрутки. В складі цього провідного шляху містяться волокна провідників усіх видів загальної чутливості (больової, температурної, дотику і тиску, пропріорецептивної). Ще більш дозаду від цього тракту в центральних відділах задньої ніжки розміщений скронево-тім’яно-потилично-мостовий пучок. Його волокна починаються від клітин різних ділянок кори потиличної, тім’яної та скроневої часток півкуль і прямують до ядер моста, які розміщені в його передній частині. В задніх відділах задньої ніжки розміщені слуховий і зоровий провідні шляхи. Вони беруть початок від підкіркових центрів слуху та зору і закінчуються у відповідних кіркових центрах. Передня ніжка внутрішньої капсули містить лобово-мостовий шлях.
Волокна висхідних провідних шляхів, розходячись у різних напрямках до кори півкуль, утворюють так званий променистий вінець (corona radiata). Волокна низхідних провідних шляхів внутрішньої капсули у вигляді компактних пучків прямують у ніжку середнього мозку.
Таким чином, ми назвали лише найбільш важливі провідні шляхи, волокна яких проходять у внутрішній капсулі. Більш детально провідні шляхи головного і спинного мозку буде розглянуто нижче.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.