Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Ендокринні залози
Параганглії - хромафінні органи

Параганглії — це відособлені скупчення хромафінних клітин, які формуються із зачатка симпатичної нервової системи і тісно зв’язані із симпатичними вузлами. Завдяки своїй властивості фарбуватися солями хрому їх називають хромафінними органами. Внутрішньосекреторна функція цих утворів аналогічна функції мозкової речовини надниркових залоз.

У людини в різні періоди її внутріутробного і позаутробного розвитку, а також у дорослому стані хромафінна тканина розсіяна в різних ділянках її тіла, але вона завжди зв’язана з вегетативною нервовою системою. Окремі дрібні скупчення хромафінної Тканини можна знайти вздовж травної трубки, у симпатичних вузлах. Ці скупчення досить рано зазнають зворотного розвитку. Найбільш вираженими вони бувають у ранньому дитячому віці. У дорослого їх виявити не вдається. Найбільш постійними є міжсонний (сонний) гломус та попереково-аортальні параганглії.

Міжсонний гломус (клубочок) розташовується на задній та присередній поверх­нях спільної сонної Артерії біля місця її поділу на зовнішню і внутрішню. За фор­мою він нагадує рисове зерно. У дітей розміри його не перевищують 1—2 мм, у до­рослих — 8 X 2 мм — 3 X 2 мм.

Попереково-аортальні параганглії розташовуються у вигляді невеликих тонких смужок по обох боках аорти на рівні початку нижньої брижової артерії. Вони наяв­ні у новонароджених та в дітей грудного віку. У новонароджених їх розміри стано­влять 8-15 х 2-3 мм. Після першого року життя починається їх зворотний розвиток і до 2-3 років вони зникають. Типові хромафінні клітини, що входять до їх складу, з віком перероджуються у сполучнотканинні.

Параганглії зустрічаються також на підключичній та нирковій артеріях. Іноді буває непостійний надсерцевий параганглій, який розміщується між легеневим сто­вбуром і аортою.