Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Анатомія скелета тулуба
З'єднання хребців

Хребці з’єднуються між собою за допомогою різних видів з’єднань. Розрізняють з’єднання між тілами хребців, між їхніми дугами та між відростками.

1. Між тілами хребців розміщується міжхребцевий симфіз (symphysis intervertebralis), який представлений міжхребцевим диском (discus intervertebralis). Товщина дисків у різних відділах хребта не однакова (в грудному — 3—4 мм, в шийному — 5—6 мм, у поперековому — 10—12 мм.). Висота дисків в загальному складає одну четверту висоти всієї рухомої частини хребтового стовпа. Відомо, що величина рухливості між двома суміжними хребцями залежить від висоти міжхребцевих дисків і від поперечного та передньо-заднього розмірів тіл хребців. В тих місцях, де диски вищі, рухливість буде більшою.

Диск складається із розміщеного в центрі драглистого ядра (nucleus pulposus) (залишок хорди) і зовнішнього фіброзного кільця (anulus fibrosus), яке утворене із волокнистого хряща. На розрізах хребців видно, що драглисті ядра виступають. Це пояснюється тим, що завдяки своїй еластичності вони намага­ються збільшитись у вертикальному напрямку і таким чином сприяють розсу­ванню тіл хребців. Протягом дня драглисті ядра втрачають рідину, і міжхребцеві диски сплющуються. Внаслідок цього людина ввечері виявляється на 2 см нижчою, ніж вранці. Сплющення відбувається і при тривалому фізичному нава­нтаженні на хребет (перенесення вантажів, тривале сидіння). Якщо тиску на хребці немає, то диски випрямляються, і висота хребта збільшується. Тому, на­приклад, в лежачому положенні тіло людини на 2—3 см довше, ніж у положенні стоячи. Завдяки еластичності міжхребцевих дисків Хребтовий стовп має здат­ність дещо амортизувати ті струси й удари, які він зазнає при різних поштовхах (стрибок, біг та ін). З віком відносна висота міжхребцевих дисків зменшується. У новонародженого висота дисків складає більше 50% висоти всього хребтового стовпа, тоді як у дорослих — близько 25%. Є спостереження, що в старості зме­ншення висоти хребтового стовпа може досягати 7 см.

Крім міжхребцевих дисків, тіла хребців з’єднуються за допомогою передньої та задньої поздовжніх зв’язок.

Передня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale anterius) тягнеться по передній по­верхні хребтового стовпа від переднього горбка атланта до тазової поверхні крижо­вої кістки, де вплітається в окістя.

Задня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale posterius) йде вздовж задньої поверх­ні тіл хребців всередині хребтового каналу від другого шийного хребця до крижо­вого каналу.

Передня поздовжня зв’язка протидіє перерозгинанню хребтового стовпа, а задня поздовжня зв’язка — надмірному його згинанню.

2. Між дугами хребців розміщуються дуже сильні зв’язки, які склада­ються з еластичних волокон жовтого кольору. Тому і самі зв’язки називаються жо­втими (ligg. flava). При рухах хребтового стовпа, особливо при згинанні, ці зв’язки розтягуються і напружуються, при поверненні у вихідне положення вони допома­гають м’язам у розгинанні хребта.

3. Між відростками хребців розрізняють наступні з’ єднання.

Суглобові відростки хребців з’єднуються між собою за допомогою дуговідросткових суглобів (articulationes zygapophysiales). Суглобові відростки парні, тому суміжні хребці з’єднуються двома суглобами, які працюють одночасно, тобто між суглобовими відростками утворюється комбінований суглоб. За формою суглоби плоскі і рухи в них незначні (за типом ковзання). Суглобова капсула прикріплюєть­ся по краю суглобових поверхонь.

Між поперечними відростками знаходяться міжпоперечні зв’язки (ligg. intertransversaria), а між остистими — міжостисті зв’язки (ligg. interspinalia). Над остистими відростками по всій довжині хребтового стовпа проходить надостиста зв’язка (lig. supraspinale). Підходячи до черепа, вона збільшується в сагітальному напрямку. В цьому місці її називають вийною (карковою) зв’язкою. Вийна зв’язка (lig. nuchae) більш розвинена у четвероногих тварин і сприяє підтримуванню голови. У людини в зв’язку з прямоходінням вона розви­нена менше; разом з міжостистими та надостистою зв’язками вона гальмує над­мірне згинання хребта і голови.