Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Сечово-статевий апарат
Статеві органи - Чоловічі статеві органи
Передміхурова залоза

Передміхурова залоза (prostata) — непарний м’язово-залозистий орган, який виді­ляє секрет, що входить до складу сперми (мал. 175). Розміщується передміхурова залоза в передньо-нижній частині малого таза під сечовим міхурем, на сечостатевій діафрагмі. Крізь передміхурову залозу проходять початковий відділ сечівника і права та ліва сім’явипорскувальні протоки. За формою залоза нагадує каштан, дещо сплющений у передньо-задньому напрямку. Поперечний розмір залози досягає 4 см, поздовжній (верхньонижній) дорівнює 3 см, передньозадній (товщина) — близько 2 см. Маса залози у дорослого чоловіка 20—25 г.

У залозі розрізняють потовщену основу передміхурової залози (basis prostatae), яка обернена доверху і прилягає до дна сечового міхура, сім’яних пухирців і ампул сім’явиносних проток, та загострену верхівку передміхурової залози (apex prostatae), яка спрямована вниз та наперед і прилягає до сечостатевої діафрагми. Крім того, описують чотири поверхні залози: передню, задню та дві нижньобічні (праву і ліву). Передня поверхня (facies anterior) обернена до лобкового симфізу і відділена від нього пухкою клітковиною з розміщеним у ній венозним сплетенням. Від передмі­хурової залози до лобкового симфізу йдуть бічні і серединна лобково-передміхурові зв’язки (ligg. puboprostatica) та лобково-передміхуровий м’яз (musculus pubopro-staticus). Задня поверхня (facies posterior) залози прилягає до ампули прямої кишки і відділена від неї тонкою сполучнотканинною пластинкою — прямокишково-сечоміхуровою перегородкою (septum rectovesicale). Сусідство з прямою кишкою дозволяє промацати у живої людини передміхурову залозу через передню стінку прямої кишки. Нижньобічна поверхня (facies inferolateralis) (права і ліва) обернена до м’яза — підіймача відхідника.

Залоза складається з двох часток: правої (lobus dexter) і лівої (lobus sinister) та пе­решийка передміхурової залози (isthmus prostatae), який часто називають її середньою часткою (lobus medius). У людей похилого віку середня частка нерідко гіпертрофуєть­ся (Аденома передміхурової залози) і викликає утруднення сечовипускання.

Ззовні передміхурова залоза оточена фасційними листками, які походять із фас­ції таза і утворюють вмістилище, в якому, крім передміхурової залози, міститься клітковина і досить об’ ємне венозне сплетення передміхурової залози (plexus venosus prostaticus). Занурена в своє вмістилище і щільно зрощена з сечостатевою діафрагмою передміхурова залоза міцно кріпиться до тазового дна. Зсередини від фасційної оболонки знаходиться капсула передміхурової залози (capsula prostatica), яка складається з гладенької м’язової Тканини та невеликої кількості сполучної тканини. Товщина капсули близько 1 мм. Від капсули всередину залози відгалужу­ються пучки волокон, що формують перегородки передміхурової залози.

Передміхурова залоза складається із залозистої речовини (substantia glandularis) і м’язової речовини (substantia muscularis). Залозиста речовина утво­рює паренхіму (parenchyma) органа, яка складається із 30-40 маленьких передмі­хурових залозок (часточок) (glandulae prostaticae) альвеолярно-трубчастої будо­ви. Предміхурові залозки розміщуються, головним чином, у задній і бічній частинах органа. Вони виробляють білуватий рідкий секрет, який входить до складу сперми. Цей секрет по передміхурових проточках (ductuli prostatici) по­трапляє до сечівника. Вічка передміхурових проточків у кількості близько 30 відкриваються на поверхні слизової оболонки передміхурової частини сечівника в ділянці сім’яного горбочка.

М’язова речовина передміхурової залози побудована з гладеньких м’язових клі­тин, які разом з прошарками сполучної тканини утворюють широкі перегородки, що відділяють одна від одної передміхурові залозки. Оскільки в передній частині органа передміхурових залозок мало, то тут, в основному, розташовується м’язова речовина, яка концентрується навколо просвіту чоловічого сечівника. Ця м’язова тканина передміхурової залози, об’єднуючись з м’язовими пучками стінки дна се­чового міхура, бере участь в утворенні (мимовільного) м’яза-змикача (сфінктера) чоловічого сечівника. Скорочення м’язового апарата в момент еякуляції сприяє виштовхуванню секрету із передміхурових залозок.

Передміхурова залоза вважається біохімічною лабораторією чоловічого органі­зму, де виробляються Ферменти, що розріджують еякулят, а також речовини, які впливають на життєдіяльність і рух сперматозоїдів, роблячи їх більш активними. Останнім часом існує думка, що залоза виконує і ендокринну функцію — секретує простагландини.

Кровопостачається передміхурова залоза гілками нижніх сечоміхурових та се­редніх прямокишкових артерій. Венозна Кров відтікає до передміхурового та сечоміхурового сплетень і далі через нижні сечоміхурові вени у внутрішню клубову ве­ну. Лімфа від передміхурової залози тече до внутрішніх клубових лімфатичних вузлів.

Іннервацію передміхурова залоза отримує із передміхурового сплетення, в яке із нижнього підчеревного сплетення йдуть симпатичні (із симпатичних стовбурів) і парасимпатичні (із тазових нутряних нервів) волокна.