Акушерство та гінекологія - А.М.Громова 2000

Злоякісні новоутворення жіночих статевих органів
Трофобластичні захворювання
Міхуровий занесок

При міхуровому занеску можливе повне враження трофобласту із розсмоктуванням ембріона та часткове, коли утворювання міхурців від 1мм до 4см в діаметрі відбувається поряд із збереженням плоду.

Виділяють деструктивна форму міхурового занеску, при якому внаслідок високої протеолітичної активності руйнується децидуальна оболонка, стінка матки, судини, що нагадує ріст пухлини. Інколи такі пошкодження сягають серозного шару і ведуть до внутрішньочеревних кровотеч.

Міхуровий занесок частіше зустрічається у жінок середнього дітородного віку. Така Вагітність супроводжується виразними ознаками гестозу (раннього, а інколи і пізнього), з’являється виділення молозива із сосків.

Клінічними проявами патології є поява симптомів загрози переривання вагітності ранніх або пізніх термінів, можливе виділення крові із статевих шляхів із вмістом міхурців. При гінекологічному обстеженні знаходять значно збільшенні розміри матки, відповідно до того терміну вагітності, який має жінка, та лютеїнові кислоти яєчників (патогномонічнічний симптом). Інколи хворі потрапляють в стаціонар із ознаками внутрішньочеревної кровотечі (деструктивний міхуровий занесок).

При лабораторному дослідженні виявляються високі концентрації хоріонічного гонадотропіну та естрогенів.

Основним методом Лікування при міхуровому занеску є обережне випорожнення матки (переважно Вакуум-екскохлеація). Поряд з цим призначаються гемостатичні скорочуючі матку препарати, холод на низ живота. У випадках значної загрози перфорації матки під час вишкрібання не ставлять собі за мету повністю випорожнити матку, а через 2-3 доби операцію проводять вдруге.

При деструктивному міхуровому занеску випорожнення матки має великий ризик її перфорації. В цих випадках проводять лапаротомію і екстирпацію матки.

Хіміотерапію проводять тим жінкам, у яких після вишкрібання порожнини матки зберігається її субінволюція, продовжуються Кров’яні виділення із піхви та зберігається підвищений рівень хоріонічного гонадотропину. Призначаються вінбластин, метотрексат, меркаптопурін, рубоміцин, дактиноміцин.

Після закінчення курсу лікування, у зв’язку з можливістю розвитку хоріонепітеліоми, жінки підлягають диспансерному спостереженню протягом трьох років. Перший рік проводяться щомісячні огляди з визначенням хоріонічного гонадотропіну, в останні - кожні три місяці. При появі позитивної реакції хвора госпіталізується для ретельного обстеження, уточнення діагнозу і лікування. Виношувати вагітність дозволяється через три роки.