Акушерство та гінекологія - А.М.Громова 2000

Родові травми
Розриви промежини і вульви

Розриви промежини виникають у 10% породіль. Виникненню розривів промежини сприяють такі обставини:

— втрата еластичності тканин у старих першороділь, рубці після попередніх пологів;

— висока Промежина;

— прорізування голівки несприятливим розміром, що спостерігається при розгинальних передлежаннях, надмірно великій голівці;

— оперативні пологи;

— вузький таз;

— неправильне Ведення пологів.

Ушкодження промежини настає не раптом, йому передують зміни, які вказують на розрив, що готується. Ознаки загрожуючого розриву промежини - промежина куполоподібно випинається, стає ціанотичною і набряклою. Надалі Шкіра промежини блідне, стає блискучою, на ній з’являються дрібні тріщини.

Розрізняють три ступеня розриву промежини.

Розрив І ступеню - пошкоджується шкіра промежини, м’язи промежини лишаються непошкодженими.

Розрив II ступеню - пошкоджується шкіра промежини, стінка піхви і м’язи промежини, крім зовнішнього сфінктера прямої кишки.

Розрив III ступеню не повний - порушуються вже названі Тканини і зовнішній сфінктер прямої кишки, а при повному і стінка прямої кишки.

Центральний розрив промежини характеризується тим, що ушкоджується центр промежини при збереженні цілості задньої спайки. Плід народжується не через статеву щілину, а через отвір, який утворюється в центрі промежини.

Зашивання розривів промежини

Накладання швів на промежину проводиться після народження посліду. Зашивання розривів промежини проводять при дотриманні всіх правил асептики. При розриві першого і другого ступеню шви накладають під місцевою анестезією новокаїном, при розриві третього ступеню шви накладають під наркозом.

Під час накладання швів породілля лежить так, щоб ділянка тазу була на краю стола, ноги зігнуті в колінних і тазоклубових суглобах, притягнуті до живота і розсунуті.

При розриві першого ступеню спочатку накладають кетгутові шви на слизову піхви, а потім шовкові — на шкіру промежини. Шви накладають на відстані 1 см один від одного. Голку проводять під дном рани. При зав’язуванні краї рани повинні щільно прилягати один до одного.

При розриві промежини другого ступеню спочатку накладають шов на верхній кут рани, потім кількома заглибленими кетгутовими швами з’єднують розірвані м’язи промежини (ці шви не повинні захоплювати ні шкіри, ні слизової). Після цього накладають кетгутові шви на слизову оболонку піхви до задньої спайки. Кінці лігатур зрізають, крім шва, накладеного на спайку. Останній шов підтягують вгору, що створює зручність при зашиванні шкіри промежини. На шкіру промежини накладають шовкові шви, кінці яких зрізають. Зашиту рану змазують настойкою йоду.

При розриві третього ступеню спочатку зашивають порушену стінку прямої кишки, потім відшукують кінці розірваного сфінктера, які розійшлися, і з’єднують їх швами. Після цього шви накладають в тому ж порядку, як при розриві промежини другого ступеню.

Післяопераційний догляд при розривах промежини зводиться до тримання в чистоті поверхні швів. При туалеті породіллі ділянку швів не обмивають, її тільки обережно обсушують стерильним тампоном та змазують дезінфікуючим розчином. Після сечовипускання і дефекації проводять додатковий туалет зовнішних статевих органів і обсушування ділянки швів. При розриві третього ступеня, крім того, дають настойку опію по 8-10 крапель двічі на день до шостого дня, щоб затримати випорожнення кишечнику. Дієта - стіл №1, як після операції: солодкий чай, киселі, бульйон та інші страви, що легко засвоюються. На шостий день призначають касторову олію. Шовкові шви з шкіри промежини знімають на 5-6 добу. Вставати породіллі дозволяють наступного дня після зняття швів.