Анатомія людини Частина 1 - К. А. Дюбенко А. К. Коломійцев Ю. Б. Чайковський 2002

Спеціальна частина
Статеві системи, systemata genitalia - Чоловіча статева система, systema masculinum
Внутрішні чоловічі статеві органи, organa genitalia masculina interna - Передміхурова залоза - Будова передміхурової залози

Передміхурова залоза - залозисто-м’язовий орган. Вона складається з 40-50 трубчасто-коміркових залозок, які утворюють залозисту речовину, substancia glandularis. Залозки утворюють вивідні передміхурові протоки, ductuli prostatici, які відкриваються в простатичну частину сечівника. Між залозками та навколо них в сполучнотканинних перетинках проходять жмутики гладких м’язів, які в сукупності формують м’язову речовину, substantia muscularis. Жмутики м’язових волокон оточують Сечівник і утворюють його довільний сфінктер, m. sphincter urethrae internus. Скорочення м’язової речовини залози забезпечує виведення секрету залозок.

Передміхурова залоза є андрогенозалежним органом. Вона вважається своєрідною біохімічною лабораторією чоловічого організму. В її секреті знаходяться структурні та ферментні білки, вона виробляє фібринолізин, фіброгеназу - протеолітичні Ферменти, що розріджують еякулят. У її секреті знаходиться лимонна кислота, простагландини, спермін, спермідин. Секрет передміхурової залози містить кислу й основну фосфатази, ліпоїдні тільця (лецитин), Мікроелементи, гормони, 30% сперми становить секрет передміхурової залози.

Кровопостачання залози здійснюється за рахунок нижніх сечово-міхурових та середніх прямо- кишкових артерій. Венозний відтік забезпечується через plexus prostaticus у нижні міхурові вени.

Лімфа відтікає у внутрішні клубкові Лімфатичні вузли.

Іннервація здійснюється нервовим сплетенням передміхурової залози, plexus prostaticus.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.