МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010
БІОЛОГІЯ
РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
1.3. МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНИЙ І КЛІТИННИЙ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ
1.3.4. Організація клітин у часі
Поняття про мітотичну активність тканин
У багатоклітинних організмів окремі органи і Тканини характеризуються різною мітотичною активністю. Розрізняють три види тканин - стабільні, ростучі та оновлюючі. У стабільних клітинних комплексах мітози не виявляються. До таких клітин належать Нервові клітини (нейрони). У ростучих клітинних комплексах завжди зустрічаються окремі клітини, які знаходяться в стадії мітозу (нирки, деякі залози, М'язи). Оновлюючі клітинні комплекси - це групи однорідних клітин з великим числом мітозів. У таких комплексах число клітин, які гинуть, заповнює таке ж число клітин, які утворюються (клітини травної системи, епідерміс шкіри, сім'яники, кровотворні органи).
На мітотичну активність впливає ряд факторів. Так, встановлено добовий ритм мітотичної активності. У тварин, які ведуть нічний спосіб життя, у більшості органів максимум мітозів відбувається зранку, а мінімум - у нічний час, у денних тварин максимум - у вечірні години, мінімум - вдень. Це пов'язано як з ритмом активності, так і зі зміною факторів зовнішнього (світло, Температура) і внутрішнього середовища. До факторів внутрішнього середовища, які регулюють мітози, відносяться нейрогуморальні механізми, які здійснюються нервовою системою і гормонами наднирників, гіпофізу, щитоподібної і статевих залоз. Стимулюючий вплив на мітози здійснюють також продукти розпаду тканин. Дія їх найбільш помітно виявляється на перебігу регенераційних процесів.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.