МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ, АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОЛОГІЯ ЛЮДИНИ - Я.І.Федонюк 2010
АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ, ПАТОЛОГІЯ
РОЗДІЛ 4. СИСТЕМА КРОВІ
ГРУПИ КРОВІ
РЕЗУС-ФАКТОР. РЕЗУС-КОНФЛІКТ
У 85 % людей на мембрані еритроцитів є так званий резус-фактор. Він визначається наявністю в мембрані еритроцитів антигенів С, Д, Е.
Домінантним є Д-аглютиноген: якщо він присутній в еритроцитах, то така Кров вважається резус-позитивною (Rh+), а при його відсутності -резус-негативною (Rh-).
На відміну від аглютиногенів системи АВО, резус-фактор плазми крові не має ні аглютинінів, ні антирезусних антитіл. Однак, якщо резус-негативному індивідууму повторно переливають резус- позитивну кров, то у відповідь на резус-аглютиноген, що вводиться, виробляються специфічні антирезус-аглютиніни. При цьому відбувається взаємодія аглютиноген-аглютинін і, як наслідок - аглютинація еритроцитів та їх гемоліз. Це призводить до розвитку гемотрансфузійного шоку.
Резус-фактор має велике значення для нормального перебігу вагітності. Якщо у резус-негативної матері розвивається резус-позитивний плід, то резус-аглютиногени плода проникають у кров матері, що призводить до утворення у крові матері антирезус-аглютинінів. Зазвичай це відбувається під час пологів, коли порушується плацентарний бар'єр. Перша дитина може народитися здоровою за умови, що титр антитіл не зростає під час вагітності. Але при повторній вагітності антирезус-аглютиніни з крові матері через плаценту потрапляють у кров плода і призводять до аглютинації та гемолізу його еритроцитів. При цьому плід народжується з гемолітичною жовтяницею або може навіть загинути.
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.