Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017

Частина третя. Царство рослини (Planthae)
Розділ ХІІ. Основи фітоценології. Поняття про рослинність
12.1. Типи рослинності

Рослинність — це сукупність фітоценозів на певній території, які взаємодіють один з одним і навколишнім середовищем. Вона являє собою не випадковий набір видів, а закономірне їх поєднання, що формується протягом тривалого часу.

Рослинність — це складна біогеоценологічна система, яка розвивається і живе за властивими їй законами. Розкриття і пізнання природи законів рослинних угруповань допоможе раціональному використанню рослинності в сільськогосподарському і лісовому виробництвах.

Численні внутрішньоценотичні взаємозв'язки проявляються зовнішньо — у морфологічних, біотичних та інших ознаках фітоценозу. Найхарактернішими із них є — видовий склад, ярусність, покриття, рясність, життєвість, аспектність, сталість виду, відновлення, мозаїчність, комплексність, розміщення тощо.

12.1. Типи рослинності

Рослинність України дуже різноманітна і представлена різними типами. У структурі рослинного покриву переважає природна рослинність, яка збереглася в умовах малодоступності для освоєння, як угіддя сільськогосподарського використання без корінного перетворення (сінокоси і пасовища), як природоохоронні території. Значна частина території країни освоєна під сільськогосподарські культури, під лісові насадження, забудову Міст і сіл, промислові об’єкти. Унаслідок цього порушене нормативне співвідношення між природними та антропогенно порушеними територіями. Нормальним для більшості країн Європи є збереження природної рослинності на території, що складає до 60—70% загальної площі. У той же час в Україні в окремих регіонах рівень розораності та технологічного освоєння території досягає 50—70%. Окрім того, сучасний рослинний покрив відзначається високою фрагментованістю, що виключає нормальний ОБМІН ГЕНЕТИЧНИМ МАТЕРІАЛОМ, розселення та міграцію видів на рівні окремих регіонів, зон і континентів. Така ситуація призводить до збіднення генофонду і ценофонду країни та біосфери в цілому, а отже, до погіршення складу біорізноманіття.

Лісова рослинність займає провідне місце у рослинному покриві. В Україні вона повніше збереглася в Kарпатах, на Поліссі, в Kриму, менше — в Лісостепу. Характерними є високопродуктивні ялинові ліси Kарпат, соснові ліси Полісся та Північного Лісостепу. Меншу питому вагу мають листяні ліси — дубові, букові з бука лісового і бука кримського. Найменшою є частка вільхових, березових, грабових, ясеневих та інших, переважно мішаних лісів.

Лучна рослинність займає помітне місце у структурі рослинного покриву України. Це рівнинні і високогірні луки та пасовища. Досі найповніше збереглися заплавні луки великих і середніх річок, низинні та суходільні материкові луки і пасовища.

Болотна рослинність займає понад 4 млн. га, вона представлена відкритими і лісопокритими болотами. У їхньому складі виділяють низинні болота з порівняно багатим водно-мінеральним живленням і багатим та різноманітним рослинним покривом; перехідні болота з помірним водно-мінеральним живленням і збідненим флористичним складом та верхові болота з бідним водно-мінеральним живленням, бідним флористичним складом і низькою продуктивністю угруповань.

Галофільна рослинність займає до 1 млн. га в Степовій і Лісостеповій зонах з високим засоленням грунту карбонатними, сульфатними, хлоридними та іншими сполуками.

Водна рослинність досить характерна для морських і прісних континентальних водойм. Це специфічна бентосна і планктонна рослинність мікрофітів і макрофітів. Менше поширені синантропна, псамофітна, петрофітна, літоральна та інші типи рослинності.