Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017

Частина третя. Царство рослини (Planthae)
Розділ ХІ. Основи фітогеографії
11.4. Флористичні царства Землі

Флоритичну різноманітність планети зумовлює вплив фізико-географічних факторів окремих районів. Кожний регіон має свою специфічну флору, що включає характерні родини, роди, види, внутрішньовидові таксони, які не трапляються в інших областях і ростуть там у невеликій кількості.

За А. Тахтаджяном (1974), сучасну флору земної кулі ділять на такі флористичні царства: Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське і Голантарктичне (рис. 114). Флористичні царства виділяються на основі родинного і високого родового ендемізму, флористичні області — за наявністю ендемічних родів і значимо високого видового ендемізму, флористичні провінції — за видовим ендемізмом, а округи — за підвидовим і слабко вираженим видовим ендемізмом.

Голарктичне царство охоплює величезні простори Північної Америки, Європи та Азії, Африки, частину Близького Середнього Сходу. Флора цього царства має спільне походження та багато рис подібності різних областей і районів, географічно відособлених. Головною рисою їхньої подібності є наявність близько 40 ендемічних родин, з яких 20 належать до субтропіків Азії, Африки, Ближнього і Середнього Сходу. Головні з них гінкгові, лаврові, платанові, троходендрові, афілантові, птеростемонієві.

Середземноморське царство включає ряд флористичних областей. Середземноморська область охоплює південь Європи, частину північної Африки, Близького і Середнього Сходу. На формування її флори впливає середземноморський клімат. Його сухість обумовила панування в рослинному покриві ксерофітів, характерних для цієї області. В її флорі 50 ендемічних видів, зокрема лавр благородний, пінія, мирт звичайний, суничне дерево, фісташка та ін. Чимало родових ендеміків: ортегія, дидесмус, цератонія, хамаеропс і одна родина афілантові. Це один з центрів походження культурних рослин — вівса, люпину, льону, капусти, петрушки, буряку, маслини, винограду, рожкового дерева.

Рисунок 114

Сахаро-Аравінська область включає частину тропіків і субтропічну Сахару, Палестину, Сінайський півострів, Йорданію, Кувейт, частину Саудівської Аравії, Сирії, Іраку, Ірану. В її флорі 1500 видів, з яких 25% ендемічні. Ендемічних родів небагато. Типові з них: фредолія, нукуларія, зіла, лонхофора, мурикаріа, зигофілум.

Ірано-Туранська область охоплює частину Сирії, Туреччини, Ірану, Афганістану, Пакистану, Індії, Китаю, Монголії, Росії. Тут численні гірські системи, де активно протікають процеси видоутворення. В області чимало ендемічних родів і не менше 25% видів: калігоніум, ферула, чебрець, еремурус, пандерія, коузінія, тетраена. У флорі області понад 500 видів, з яких частина була введена в культуру: кінські боби, нут, абрикос, інжир, фісташка, мигдаль, гранат.

Східно-Азіатська область займає східні Гімалаї, Асам, північну Бірму, частину В’єтнаму, Китай, Японію, Південний Сахалін, Курильські острови, Приморський край, Корею. У флорі цієї області багато ендемічних видів, понад 300 ендемічних родів і близько 20 родин. Головні з них гінкгові, цефалотаксові, троходендрові, евкомієві. З числа родових ендемів характерні псевдотаксус, гіломекон, керрія, танакеа, говенія, госта, са-са. Тут знаходиться один з центрів походження хвойних і квіткових рослин, що еволюціонували та мігрували в інші області Голарктики і Палеотропіків. Це такі культури як рис, просо, соя, редька, персик, хурма, чайне дерево, мандарин, апельсин, які нині широко культивуються в багатьох областях.

Палеотропічне царство охоплює тропіки Африки, Аравійського півострова, південної Азії, острови Тихого й Індійського океанів. А. Тахтаджян (1974) тут виділяє п’ять підцарств і 13 флористичних областей. З цього царства введено в культуру бавовник, гарбузи, огірки, гладіолуси. Тут вирощується рис, пшениця, томати, кукурудза, перець, цитрусові, тютюн тощо.

Неотропічне царство є центром походженя давньоіндійських видів картоплі, кіноа, крохмалистої кукурудзи, арахісу, динного і хінного дерев, гевеї, ананасу, договолокнистого бавовнику, маніоку, суниці, бульбоподібної кислиці тощо.

Капське царство охоплює частину Південної Африки. Незважаючи на обмеженість його території, тут росте понад 7 тис. видів, з яких близько 90% ендемічні. З ендемічних родин відзначимо брунієві, роридулієві, ретцієві, грубієві. Це царство є центром видової різноманітності вересових. Тільки один рід вересу нараховує 400 різнобарвних і водночас привабливих видів, частина з яких використовується в декоративному квітникарстві. Звідси походять і такі рослини як пеларгонія, амариліс, гербера, фрезія, клівія, агапонтус. Разом з тим це царство не стало батьківщиною цінних культурних рослин. Тому сюди були завезені виноград, абрикос, персик, апельсин із Голарктичного та інших царств. Висока сухість і незначна кількість опадів сприяли поширенню ксерофільної рослинності. Хвойні ліси вкривають гірські схили, а листяні — морські узбережжя. Особливістю флори є рясність цибулинних і бульбистих рослин. Багато лілійних, амарилісових, складноцвітих та орхідних. У флорі Капського царства є такі родини як протейні, рестіонові, епакридові й понад 20 родів, які трапляються і в Австралії, що свідчить про спільність та єдність цих континентів у минулому. Така ж спільність виявляється і між Капською областю й Південною Америкою, підтвержденням чого можуть бути види родини протейних і роду дрозера.

Австралійське царство займає Австралію і Тасманію. У його складі 13176 видів, з яких 9226 ендемічні. Високий ендемізм австралійської флори свідчить про її давність та своєрідність. Австралія відособилась від материка в дотретинний період. Переміщення материка на північ зумовило зміну флори: збільшилась кількість ксерофільних видів. Найбагатша флора західних і східних областей. Флора західної Австралії має генетичну спорідненість з флорою Капського і Неотропічного царств.