Ботаніка - Б.Є. Якубенко 2017

Частина третя. Царство рослини (Planthae)
Розділ ХІ. Основи фітогеографії
11.3. Ареали, їх типи і шляхи формування

3а оптимальних умов окремі види охоплюють величезні простори материків або ж акваторії океанів, інші (вузько локалізовані — райони-острови, гірські області, долини рік, солонцюваті ґрунти. Територія, на якій розселений певний вид, називається ареалом. Розрізняють ареали роду, виду, підвиду чи рослинного угруповання.

Типи ареалів

Ареали дуже різноманітні за систематичною належністю, просторовою виявленістю і конфігурацією. Розрізняють декілька типів ареалів.

Суцільні ареали — це такі, вид яких займає цілісну територію. Тому їх називають замкнутим. В Україні суцільний ареал мають сосна кримська, бук кримський, ковила українська, рододендрон карпатський.

Диз’юктивні, або розірвані, ареали — це такі, елементи яких розірвані і дуже віддалені один від одного або займають ділянки суші на різних континентах чи окремих островах. Відстань між ними така, що виключає перенесення насіння або діаспор від одного до іншого елемента ареалу.

Якщо на периферії ареалу є невеликі острівні ділянки і між ними відбувається частковий обмін рослинними зачатками, то такий ареал називається фрагментарним або почленованим. Подібний ареал має осока зігнута, яка росте на ізольованих найвищих вершинах України — Говерлі, Піетросі, Піп-Івані.

Kосмополітні ареали — це такі, види яких дуже поширені на всіх або на більшості континентів. Рослини, які їх утворюють, називаються космополітами. До них належать морські та континентальні космополіти (водорості, мохи, папороті, очерет, рогіз, сальвінія) та антропогенні (кропива дводомна, лобода біла, осот городній, мокриця, злинка канадська).

Ендемічні ареали — це такі, види яких покривають обмежену територію Земної кулі і в інших місцях не зустрічаються. Вони бувають загальними, коли охоплюють територію континенту (евкаліпт) або вузьколокальними, що ростуть, наприклад, у гірській системі Kарпат (рододендрон карпатський).

Палеоендеміки — це види, які в далекому минулому були дуже поширені, а потім під впливом екологічних умов скоротили ареал розселення (дзвоники Лози в Альпах, ломикамінь у Татрах).

Неоендеміки — це види, які з’явилися в недалекому минулому і відокремились від материнських форм за рядом ознак. Тому їх називають також мікроендеміками. Вони молоді, прогресуючі.

Реліктові ареали — це такі, види яких у минулому були дуже розповсюджені, а потім вимерли на значній території. Вирізняють кліматичні релікти, що сформувалися під впливом тривалих змін клімату (тмезиптерис, псилот, секвойя, ніпа, агатіс), топографічні, що обумовлені давнім типом місцевості сучасної території (віддрингтонія ялівцева у Південно-Африканській Республіці), та едафічні релікти, обумовлені змінами, що протікають в ґрунтах.

Ареали культивованих рослин. Під впливом застосування агротехнічних заходів у процесі вирощування багато видів змінили свій природний ареал. Одним із центрів природного ареалу кукурудзи було нагір’я Південної Америки, але внаслідок селекційної роботи і впровадження нових сортів у виробництво, тепер її ареал охоплює величезні простори на багатьох континентах і островах. Помідори і картопля також значно розширили свій ареал завдяки господарській діяльності людини.