БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011
IV. БУДОВА РОСЛИН
Рослинні речовини вторинного походження
Ефірні олії та смоли
До цієї групи належать речовини, які не розчиняються у воді, але добре розчиняються в органічних розчинниках. Вони утворюються і накопичуються в особливих органах рослин - масляні ходи (плоди представників родини зонтичних), залозисті волоски і лусочки (Ефірні олії) та в смоляних ходах (смоли - сосна).
Ефірні олії окислюються внаслідок контакту з киснем повітря і перетворюються в бальзами, тому лікарську сировину, яка містить еферні олії, слід зберігати у скляному посуді з притертими пробками.
Ефірні олії за своєю хімічною природою є сумішшю різних речовин, серед яких, однак, переважають терпени та їхні кисеньвмісні похідні.
Терпени - це вуглеводні із загальною формулою С10Н16. До цієї групи речовин належать: мірцен, якого в ефірній олії хмелю міститься 30-50%; ліналол - квітки конвалії, гераніол - листки евкаліпта, цитронелол - трояндова й геранієва олії, лимонен - плоди кмину й кропу, ментол - листки м’яти перцевої. Сумішшю терпенів є скипидар. Відомою ефірною олією є камфора, що міститься в деревині і листках камфорного лавру і в траві полину астраханського.
Дитерпени (С20Н32), що містяться у виділеннях рослин, називаються бальзамами і смолами. Прикладом смол є живиця з хвойних рослин. За перегонки живиці одержують рідку фракцію - скипидар і твердий залишок - каніфоль. До складу рослинних смол входять смоляні кислоти, смоляні спирти, Дубильні речовини і вуглеводні.
Скипидар широко використовують у медицині у вигляді скипидарних ванн (поліпшують капілярний Кровообіг), а також скипидарної мазі (застуда, радикуліт тощо).
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.