БОТАНІКА З ОСНОВАМИ ГІДРОБОТАНІКИ (ВОДНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ) - Б.Є. Якубенко - 2011

IV. БУДОВА РОСЛИН

Рослинні речовини вторинного походження

Ефірні олії та смоли

До цієї групи належать речовини, які не розчиняються у воді, але добре розчиняються в органічних розчинниках. Вони утворюються і накопичуються в особливих органах рослин - масляні ходи (плоди представників родини зонтичних), залозисті волоски і лусочки (Ефірні олії) та в смоляних ходах (смоли - сосна).

Ефірні олії окислюються внаслідок контакту з киснем повітря і перетворюються в бальзами, тому лікарську сировину, яка містить еферні олії, слід зберігати у скляному посуді з притертими пробками.

Ефірні олії за своєю хімічною природою є сумішшю різних речовин, серед яких, однак, переважають терпени та їхні кисеньвмісні похідні.

Терпени - це вуглеводні із загальною формулою С10Н16. До цієї групи речовин належать: мірцен, якого в ефірній олії хмелю міститься 30-50%; ліналол - квітки конвалії, гераніол - листки евкаліпта, цитронелол - трояндова й геранієва олії, лимонен - плоди кмину й кропу, ментол - листки м’яти перцевої. Сумішшю терпенів є скипидар. Відомою ефірною олією є камфора, що міститься в деревині і листках камфорного лавру і в траві полину астраханського.

Дитерпени20Н32), що містяться у виділеннях рослин, називаються бальзамами і смолами. Прикладом смол є живиця з хвойних рослин. За перегонки живиці одержують рідку фракцію - скипидар і твердий залишок - каніфоль. До складу рослинних смол входять смоляні кислоти, смоляні спирти, Дубильні речовини і вуглеводні.

Скипидар широко використовують у медицині у вигляді скипидарних ванн (поліпшують капілярний Кровообіг), а також скипидарної мазі (застуда, радикуліт тощо).



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.