Фізіологія рослин - конспект лекцій - О. М. Тарнопільська 2019

7. Ріст і розвиток рослин
7.3 Етап старості та відмирання

Етап старості та відмирання включає періоди від повної зупинки плодоносіння до природної смерті організму. Це період прогресуючого послаблення життєдіяльності. Його тривалість певною мірою визначається 121

загальною тривалістю життя рослин. Вона є різною у різних таксономічних груп рослин:

·ефемери живуть 2-4 тижні;

·однорічні та дворічні рослини - 1-2 роки;

·деякі багаторічні трави - 10-30 років;

·виноград, тау-сагиз - 100 років;

·дерева (липа, ялина, дуб, секвоя) - понад 1 000 років.

Це свідчить про генетичну детермінованість часу життя кожного виду. Старіння й смерть - завершальні фази онтогенезу будь-якої рослини, але термін «старіння» можна застосувати й до окремих органів рослин.

Для рослин характерні різні типи старіння:

·однолітні рослини відмирають повністю;

·у багаторічних трав щороку повністю відмирає наземна частина;

·у багатьох рослин у процесі росту старіють і відмирають нижні листки;

·у листопадних дерев восени одночасно старіють і опадають усі листки.

Перед опаданням листка чи плода в основі черешка чи плодоніжки утворюється розділяючий шар із щільних, поперечно орієнтованих клітин. У них частково розчиняються клітинні стінки та серединні пластинки. Весь процес індукується етиленом, який синтезується старіючими листками. Старіння ізольованих листків можна затримати цитокиніном; у деяких рослин - ауксином і гібереліном. АБК та Етилен прискорюють процеси старіння.

Старіння має велике біологічне значення. Воно є одним із способів адаптації рослини до несприятливих умов зовнішнього середовища. Крім того, старіння сприяє більш швидкій еволюції, оскільки прискорює зміну поколінь, тобто «оборотність» генетичного матеріалу.

Рослини, на відміну від тварин, протягом усього життя ростуть, утворюючи нові Тканини й органи, які закладаються в ембріональних зонах - меристемах. Існування меристем підтримується ініціальними клітинами (ініціалями), які здатні до поділу необмежено довгий час. Апікальні меристеми містяться на кінцях пагонів і кореня. Латеральні меристеми - уздовж пагона й кореня. До них належать первинні латеральні меристеми - прокамбій і перицикл та вторинні - камбій і фелоген. В основі молодих міжвузль і листків функціонують інтеркалярні (вставні) меристеми. Після закладання тканин і органів у меристемах вони ростуть унаслідок поділу й подальшого розтягування клітин. У процесі росту рослинні клітини, оточені клітинними стінками й зв’язані плазмодесмами, не переміщуються одна відносно одної (на відміну від тваринних).

Таким чином, морфогенез включає процеси закладки, росту й розвитку клітин (цитогенез), тканин (гістогенез) і органів (Органогенез), які генетично запрограмовані й скоординовані між собою. Апікальні меристеми є до того ж твірними тканинами й головними координуючими центрами.