Фізіологія рослин - конспект лекцій - О. М. Тарнопільська 2019

3. Водний обмін рослин. Дифузія, осмос, хімічний і водний потенціали, осмотичний тиск
3.2 Форми ґрунтової вологи

За ступенем доступності для рослини розрізняють такі форми ґрунтової вологи. Гравітаційна вода заповнює проміжки між частинками ґрунту та добре доступна рослинам. Проте вона швидко випаровується й легко стікає в нижні горизонти ґрунту під дією сили тяжіння, унаслідок чого буває в ґрунті лише після дощів. Капілярна вода заповнює капіляри в ґрунтових частках. Ця вода добре доступна для рослин. Вона утримується в капілярах силами поверхневого натягу й тому не тільки не стікає вниз, але й піднімається вгору від ґрунтових вод. Плівкова вода оточує колоїдні частинки ґрунту. Вода з периферичних шарів гідратаційних оболонок може поглинатися за допомогою коріння. Гігроскопічна вода адсорбується за допомогою сухого ґрунту у разі вміщення її в атмосферу з 95%-ною відносною вологістю. Цей тонкий шар молекул води утримується з такою силою, що їхній водний потенціал становить 1 000 бар і вона недоступна для рослин.

Кількість ґрунтової води у відсотках, при якій рослина впадає в стійке в’янення, називають коефіцієнтом або вологістю зав’ядання. В’янення рослин різних видів може починатися при одній і тій самій вологості, але проміжок часу від зав’ядання рослини до його загибелі (інтервал зав’ядання) у рослин може бути різним. Так, для рослин бобів він становить кілька діб, а для рослин проса - кілька тижнів. Зав’ядання починається пізніше у рослин з більш негативним осмотичним потенціалом і меншою швидкістю транспірації.

«Мертвий запас» вологи в ґрунті - це кількість води повністю недоступної рослині. Він залежить від механічного складу ґрунту. Чим більше глинистих часток у ґрунті, тим більше «мертвий запас» вологи. Кількість доступної для рослини води становить різницю між польовою вологоємкістю (максимальна кількість води, що утримується ґрунтом) і «мертвим запасом».