Фізіологія рослин - Мусієнко М.М. 2001
Хімічний та молекулярний склад, структура і функції рослинної клітини
Із історії розвитку вчення про клітину
Структурною та функціональною одиницею рослинного організму, як і інших живих істот, є клітина. Вперше цей термін запропонував у 1665 р. Роберт Гук, який вивчав під мікроскопом структуру корка. Пізніше, вже в XIX ст., зоолог Т. Шванн та ботанік М. Шлейден запропонували загальнобіологічну концепцію клітинної теорії, яка постулювала, що основною одиницею структури і функції всіх організмів є клітина. За сучасним уявленням, клітина — це основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна жива система. Лише віруси являють собою неклітинні форми життя. Першим Д.Й. Івановський (1864-1920) у клітинах з листків тютюну виявив безбарвні кристалоподібні скупчення — збудники мозаїчної хвороби тютюну, які пізніше було названо вірусами. Клітинна структура для них не властива. У той же час вони виявляють ряд особливостей, властивих живим організмам. Завдяки його працям фізіологія рослин породила нову галузь науки — вірусологію. Приємно зазначити, що свою дисертацію про природу мозаїчної хвороби тютюну (1903 р.) Д.Й. Івановський захищав у Київському університеті, де в 1962 р. під керівництвом Н.П. Корнюшенко було відкрито першу в Україні кафедру вірусології і нині плідно проводяться дослідження вірусів рослин академіком УААН А.Л. Бойком.
Віруси знаходяться на межі живого й неживого, що ще раз нагадує нам про існування неперервного ланцюга все зростаючої складності, який розпочинається з молекул і закінчується складними замкнутими системами клітин.
Для визначення живого вмісту клітин Р. Броун ввів поняття ядро (1831 р.) Я. Пуркіньє (1840 р.) — протоплазма, а Е. Страсбургер (1882 р.) — цитоплазма. Цитоплазма, яка в більшості клітин заповнює весь внутрішній простір, містить ряд органел та різноманітні розчинені речовини.
Клітина — логічний вихідний пункт, з якого розпочинається вивчення організму. Всю різноманітність рослинних клітин можна розділити на 2 групи: клітини, які забезпечують метаболізм, та ті, в яких немає метаболічної активності. Найактивнішими є клітини паренхіми, на долю яких при- 26
падає 80% всіх клітин рослинного організму. Кожна жива клітина по суті самовідтворююча хімічна система, оточена плазматичною мембраною (плазмалемою), яка контролює транспортування речовин та забезпечує їхню структурну і біохімічну відособленість клітини. Регулюючи обмін між внутрішнім та навколишнім середовищем, вона забезпечує стабільність (гомеостаз) системи.
Кожна клітина має ДНК, в якій закодована генетична інформація. Генетичний код однаковий для всіх організмів, які розділяють на прокаріоти (доядерні) та евкаріоти, в яких ДНК зв’язана з білком, організована в хромосоми, що містяться в ядрі. Евкаріотичні клітини з допомогою мембран розділені на компартменти.