Антибіотики (властивості, застосування, взаємодія) - Посохова К.А., Вікторов О.П. 2005

Пеніциліни
Монобактами

Особливість структури молекули антибіотиків класу монобактамів полягає в тому, що в її основі лежить просте ß-лактамне кільце, яке, на відміну від пеніцилінів і цефалоспоринів, не з’єднане з тіазолідиновим кільцем.

Азтреонам (азактам) - антибіотик класу монобактамів, який має обмежене застосування. Активний винятково відносно грам-негативних бактерій, особливо родини Enterobacteriaceae, у тому числі кишкової палички, клебсієл, протея та синьогнійної палички. Але до нього практично резистентні стафілококи, пневмококи, S. faecalis, S. pyogenes, бактероїди та інші анаероби. Відносно грам-негативних бактерій ефективність азтреонаму ідентична ефективності цефалоспоринів III покоління. Стійкий до бета-лактамаз.

Фармакокінетика. Із шлунково-кишкового тракту всмоктується близько 20 % препарату. Частіше застосовується парентерально. Добре проникає в усі Тканини, в тому числі через ГЕБ (при менінгіті). Виводиться, в основному, з сечею у незміненому вигляді.

Використання. При госпітальних інфекціях різної локалізації, викликаних грамнегативними мікроорганізмами, азтреонам часто поєднують з аміноглікозидами, кліндаміцином, метронідазо- лом, ванкоміцином. При інфекції сечовивідних шляхів його використовують як засіб емпіричної терапії.

Вводять азтреонам внутрішньовенно або внутрішньом’язово по 1,0-2,0 г 4 рази на добу, при інфекційному процесі, викликаному P. аеruginоsа, - по 2,0-3,0 г 4 рази на добу.

Побічна дія. Алергічні реакції (кропив’янка, шкірний свербіж, еритема, еозинофілія, артралгії, васкуліт, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок) спостерігаються рідше, ніж при застосуванні пеніцилінів та цефалоспоринів. Можуть бути нудота, блювання, діарея, але дисбактеріоз кишечника менш виражений, ніж при лікуванні цефалоспоринами. Водночас описуються випадки вагінального кандидозу та псевдомембранозного коліту. При внутрішньовенному введенні азтреонаму можуть виникати флебіти. Рідко спостерігаються головний біль, запаморочення, тромбоцитопенія, лейкопенія, порушення функції печінки та нирок.

Взаємодія. Спостерігається синергізм між азтреонамом та аміноглікозидами. Між ним та гепарином, іншими бета-лактамними антибіотиками існує фармацевтична несумісність (не можна поєднувати у розчинах). Зважаючи на рідкість перехресної алергії між азтреонамом і пеніцилінами чи цефалоспоринами, він може бути, за необхідності, з обережністю використаний у хворих, сенсибілізованих до цих антибіотиків.