Антибіотики (властивості, застосування, взаємодія) - Посохова К.А., Вікторов О.П. 2005

Глікопептидні, ліпопептидні та поліпептидні антибіотики
Поліпептидні антибіотики

До поліпептидних антибіотиків належать колістин, поліміксин В (М), бацитрацин, граміцидин.

Ефективні відносно грамнегативних бактерій, особливо синьо-гнійної палички.

Поліміксину В сульфат застосовують при тяжких госпітальних інфекціях - сепсисі, менінгіті, пневмонії, інфекціях сечових шляхів та ін., викликаних P. аeruginosa або іншими грам- негативними мікроорганізмами (кишкова паличка, Enterobacter та ін.). Препарат призначають лише у випадку стійкості збудника до менш токсичних препаратів. Іноді його застосовують при інфекціях шлунково-кишкового тракту, викликаних чутливими до них мікроорганізмами (сальмонели, шигели та ін.).

Поліміксину В сульфат вводять у м’язи з розрахунку 0,50,7 мг/кг маси 3-4 рази на день, але не більше 0,2 г на добу. Внутрішньовенне краплинне Введення препарату здійснюють двічі на день (по 1 мг/кг маси), але не більше 150 мг на добу. Всередину призначають по 100 мг кожних 6 год.

Побічна дія поліміксину В сульфату. Нефротоксична дія проявляється альбумінурією, циліндрурією, азотемією, протеїнурією, канальцевим некрозом нирок. При тривалому призначенні препарату необхідно що 2 дні контролювати їх функцію. З боку центральної нервової системи можливі: запаморочення, сонливість, порушення свідомості, парестезії, нервово-м’язовий блок, в тому числі параліч дихальних м’язів з апное. Поліміксин В може викликати порушення зору, диспепсичні розлади (нудота, анорексія), алергічні реакції (шкірні висипки, свербіж, еозинофілія). При його внутрішньовенному введенні можливі флебіти, тромбофлебіти, біль по ходу вени, при інтратекальному введенні - менінгеальні симптоми.

Поліміксин В протипоказаний при хронічній нирковій недостатності, міастенії, вагітності і лактації.

При поєднанні поліміксину В з аміноглікозидами різко зростає ризик ото- і нефротоксичної дії та блокади нервово-м’язової провідності. Поліміксин В не можна застосовувати в інфузійних системах з амінокислотами, ампіциліном, цефалоспоринами, ізотонічним розчином натрію хлориду, тетрациклінами, хлорамфеніколом (фармацевтична несумісність).

Поліміксину М сульфат використовують зовнішньо та всередину. Місцеве призначення препарату (у вигляді розчину або лініменту) проводять при гнійних ранах, інфікованих опіках, виразках, пролежнях, запальних процесах очей та вух, абсцесах тощо, спричинених P. aeruginosa та іншою грамнегативною мікрофлорою. Таблетки поліміксину М сульфату призначають при колітах, ентероколітах, гастроентеритах, викликаних чутливою мікрофлорою, при підготовці хворого до операції на шлунково-кишковому тракті. Парентерально препарат ніколи не використовують.

Навіть при місцевому і внутрішньому призначенні препаратів поліміксину необхідно стежити за функцією нирок.

Граміцидин активний відносно стрептококів, стафілококів, пневмококів, збудників анаеробної інфекції та інших мікроорганізмів. Використовують лише місцево (!) для промивання, зрошення гнійних ран, пролежнів, виразок, при остеомієліті, пораненнях суглобів, емпіємі плеври, ускладненому апендициті, флегмонах, карбункулах, фурункулах та ін. Для Лікування ран, опіків, а також як місцевий контрацептивний засіб іноді використовують граміцидинову пасту.