Антибіотики (властивості, застосування, взаємодія) - Посохова К.А., Вікторов О.П. 2005

Макроліди, азаліди, кетоліди, стрептограміни, пристінаміцини
Пристінаміцини

Представником цієї групи антибіотиків є пристінаміцин (піостацин).

Спектр дії. Активний відносно S. aureus, S. epidermidis, S. mitis, S. sanguis, S. pyogenes, S. pneumoniae, C. diphteriae, N. gonorrheae, N. meningitidis, B. anthracis, C. tetani, C. perfringens, B. subtilis, B. pertussis, H. influenzaе, Listeria spp., M. pneumoniae, M. hominis, Chlamydia spp., Legionella spp., M. catarrhalis, Bacteroides spp., U. urealyticum. Природну резистентність до пристинаміцинів мають стрептококи групи D, ентеробактерії, псевдомонади, бруцели.

Показання до застосування. Антибіотики цієї групи використовують при інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, шкіри, суглобів, кісток, сечостатевої системи, у тому числі при простатитах, у ЛОР клініці і стоматологічній практиці. Вони можуть бути застосовані для профілактики ендокардиту за наявності у хворих алергії до бета-лактамних антибіотиків.

Піостацин призначають у добовій дозі 2-3 г (по 1 г 2-3 рази на день).

Побічна дія. Пристінаміцини добре переносяться хворими. Іноді викликають диспепсичні розлади, шкірні висипки. Інгібують метаболізм цефалоспоринів. Рекомендують припинити вигодовування груддю при прийомі пристінаміцинів.

В останнє десятиліття проводяться інтенсивні наукові розробки по встановленню ролі інфекційних факторів у розвитку різних хронічних захворювань (атеросклерозу, бронхіальної астми та ін.). Зокрема, отримано чіткі патогенетично обгрунтовані докази взаємозв’язку між розвитком атеросклерозу й інфекцією, спричиненою K. pneumoniae. Сьогодні у провідних клініках світу здійснюють декілька рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень, метою яких є встановлення можливостей застосування азитроміцину для профілактики ішемічної хвороби серця.

Похідні еритроміцину вивчаються як потенційні засоби для Лікування бронхіальної астми (оскільки у розвитку деяких її форм доведена роль хламідійної інфекції). Обговорюються перспективи їх застосування в онкології (гальмують ріст пухлин та процеси метастазування, що, як важають, зв’язано з їх здатністю пригнічувати утворення ряду інтерлейкінів та з імуномодулюючими властивостями).