Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Дихання
Функції легень
Вступ

Термін Дихання використовують для означення двох процесів: зовнішнього дихання - абсорбції О2 та видалення СО2 з організму; та внутрішнього дихання - утилізації О2 та продукування СО2 клітинами і газообмін між клітинами та їхнім рідинним середовищем. Особливості утилізації О2 та продукування СО2 описано у Розділі 17. Тут розглянемо функції дихальної системи у зовнішньому диханні, тобто в процесах, що відповідають за транспортування О2, до легень та видалення СО2 з них. У Розділі 35 описано транспортування О2 та СО2 до та від тканин. Дихальна система складається з органа газообміну (Легені) та системи, що виконує вентиляцію легень. Ця система утворена грудною кліткою; дихальними м’язами, які збільшують чи зменшують розмір грудної клітки; ділянками головного мозку, що регулюють роботу мозку; шляхами та нервами, що поєднують Головний мозок з м’язами. У спокої за норми частота дихання людини 12-15 разів за 1 хв. Близько 500 мл повітря за один дихальний акт, або 6— 8 л/хв вентилюється під час вдихань та видихань. Повітря, яке вдихають, змішується з газом, що міститься в альвеолах, і простою дифузією О2, потрапляє у Кров легеневих капілярів, тоді як СО2, надходить в альвеоли. Отже, щохвилини 250 мл О2, надходить, а 200 мл СО2 вивільнюється з організму людини.

Сліди інших газів, наприклад метан з кишки, теж є у повітрі, яке видихають Алкоголь та ацетон видихають, якщо вони наявні в організмі у певній концентрації. Загалом можна визначити 250 різних летких речовин у повітрі, яке видихає людина.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.