Фізіологія людини - Вільям Ф. Ґанонґ 2002

Ендокринна система, метаболізм і репродуктивна функція
Ендокринні функції підшлункової залози й регулювання метаболізму вуглеводів
Частка секретованого інсуліну

Інсулін та інсуліноподібна активність у крові

Плазма, крім інсуліну, містить багато сполук з інсуліноподібною активністю (табл. 19-2). Активність, яку не пригнічують антитіла, називають несупресорною інсуліноподібною активністю (НСІПА). Майже повністю така активність зберігається після панкреатомії, її забезпечують інсуліноподібні фактори росту ІФР-І та ІФР-ІІ (див. Розділ 22). Ці фактори росту є поліпептидами, малі їхні кількості у вільному стані містяться в крові (низькомолекулярна фракція), а великі зв’язані з білками (високомолекулярна фракція).

Може виникнути запитання, чому ж тоді панкреатомія спричинює Цукровий діабет (див. нижче), якщо НСІПА зберігається в плазмі. З цього приводу зазначимо, що інсуліноподібна активність ІФР-І та ІФР-ІІ низька порівняно з інсуліном.

Метаболізм

Період півжиття інсуліну в крові людини становить близько 5 хв. Цей гормон зв’язується з інсуліновими рецепторами, і деяка його частина інтерналізується (див. нижче).

Він руйнується в ендосомах, утворених унаслідок ендоцитозу. Головним ензимом, задіяним у цьому процесі, є інсулінова протеаза - ензим клітинної мембрани, що інтерналізується разом з інсуліном. Зазначимо, що інсулінові рецептори виявлені в багатьох клітинах тіла, крім класичних інсуліночутливих клітин, у яких гормон підвищує поглинання глюкози. Насправді майже всі Тканини тіла можуть метаболізувати деяку кількість інсуліну. Проте 80% секретованого інсуліну за нормальних умов руйнується в печінці та нирках.