Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Гігієна праці особового складу військ при ліквідації наслідків надзвичайних станів і у воєнний час
Хімічні чинники середовища перебування

Хімічний склад повітря є однією з основних характеристик середовища перебування. Його формування залежить від надходження в атмосферу відділення (приміщення) різноманітних шкідливих домішок, які виділяються при експлуатації озброєння, механізмів, систем, пристроїв і з оздоблювальних матеріалів. Хімічні чинники середовища перебування - це ті хімічні елементи або сполуки, що входять до складу повітря і завдяки своїм властивостям у певних концентраціях можуть спричинити токсичну дію на Організм і знизити боєздатність (працездатність) особового складу. На хімічний склад повітря і динаміку концентрацій токсичних домішок у ньому впливають конструктивні особливості об’єкта і його технічних засобів: об’єм відділень (приміщень) і їх взаємне розміщення, тип енергетичної установки, вид і кількість штатного озброєння і способи його застосування, насиченість приладами, механізмами, синтетичними матеріалами, Температура, вологість та барометричний тиск повітря, його вільний об’єм, ефективність роботи систем життєзабезпечення. Суттєве значення має численність особового складу і умови його бойової діяльності. Хімічні чинники середовища перебування діють на організм разом з багатьма іншими чинниками (фізичними, біологічними, психогенними тощо), внаслідок чого одна і та ж абсолютна величина хімічного чинника може зумовлювати різного ступеня зміни в організмі.

Поки що не існує повного кількісного опису формування хімічного складу повітря, так як виділення токсичних домішок у повітря замкнутого об’єму обумовлено часом і носить випадковий характер.

Класифікація хімічних чинників середовища перебування об’єктів військової техніки

Надзвичайно велика кількість токсичних речовин і різноманітність їх біологічного впливу не дозволяють створити вичерпну класифікацію. В основу однієї із них покладено принцип врахування агрегатного стану речовин у повітряному середовищі, за якими компоненти природного складу повітря і ксенобіотики, що є в ньому, класифікують на гази, пари і аерозолі (рідкі і тверді).

За характером впливу на організм та ушкодженням різних органів і систем найбільш доцільною є класифікація, згідно якої хімічні сполуки поділяють на:

- переважно наркотичної (зворотньої) дії (спирти, ефіри, кетони, аліфатичні та ациклічні вуглеводні);

- такі, що викликають стійкі зміни у нервовій системі (трихлоретилен, метанол, сірковуглець тощо);

- такі, що є отрутами крові і кровотворних органів (бензол, толуол, ксилол, хлорбензол та інші похідні бензолу);

- такі, що призводять до дистрофічних змін у паренхіматозних органах (хлоровані вуглеводні, гліколі);

- такі, що ушкоджують декілька органів та систем організму і викликають складний багатокомпонентний ефект (неорганічні і металоорганічні сполуки ртуті, свинцю, кадмію, берилію, фосфору, миш’яковистий фосфористий водень тощо).

Існують також класифікації за хімічною будовою, ступенем небезпечності ксенобіотиків, типом утворених метаболічних продуктів, окремими параметрами токсикометрії тощо.

Допустимі рівні інтенсивності основних хімічних чинників середовища перебування ОВТ

У хімічному складі атмосферного повітря основне значення надають вмісту кисню і двооксиду вуглецю, які безпосередньо впливають на процес Дихання. Значення цих чинників повинно розглядатися як ізольовано (за вмістом кожного компонента), так і у поєднанні з фізичними факторами, у першу чергу - з атмосферним тиском і температурою повітря. Такі поєднані впливи постійно зустрічаються у професійній діяльності спеціалістів. Атмосферний тиск та температура середовища мешкання можуть діяти як професійні чинники у випадку їх підвищення або зниження, наприклад, під час занурення на глибину водолазів, пілотів - під час польоту, а також і на інших військових фахівців, що працюють в умовах високогір’я чи подібних до них.

Дослідженнями встановлено, що при вмісті кисню у вдихуваному повітрі нижче 16 % (відповідно парціальний тиск нижче 122 мм рт. ст.) і вище 40 % створюється загроза життю людини. Зниження вмісту кисню у повітрі ОВТ виникає лише в аварійних ситуаціях (при пожежах, порушеннях систем герметизації тощо).

Підвищення його вмісту в замкнутих об’ємах може траплятися під час випускання із балонів кисню, пероксиду водню (окислювач ракетних палив), випаровування рідкого кисню. Залежно від кількості і терміну поступлення кисню можливе підвищення його концентрації до 56 % від загального об’єму інших складових повітря (парціальний тиск - 425 мм рт.ст.).

Діокисд вуглецю і водяна пара можуть швидко накопичуватися у закритих приміщеннях при тривалому перебуванні людей і відсутності достатньої вентиляції. Крім того, діоксид вуглецю входить до складу відпрацьованих газів і газоподібних продуктів горіння (пожежа). В умовах нормального барометричного тиску його концентрація в атмосфері не повинна перевищувати 0,04 %. Токсична дія СО₂ проявляється при його вмісті у вдихуваному повітрі від 3-5 % і вище. При досягненні 10 % діоксиду вуглецю у повітрі настає втрата свідомості, а незабаром - і смерть від зупинки дихання. При концентрації СО₂ біля 20 % у людини, що потрапила у таке повітряне середовище без засобів захисту дихання ізолюючого типу, за декілька секунд відбувається параліч мозкових центрів.

Надлишок водяної пари більше 1 % у сукупності з підвищенням температури і відсутністю руху повітря погіршує тепловіддачу шляхом випаровування та спричиняє перегрівання організму.

Парціальний тиск азотного та інертних газів змінюється в атмосферному повітрі за умови коливання барометричного тиску у межах 700-800 мм рт.ст. В замкнутому просторі парціальний тиск азоту, аргону та інших інертних газів може збільшуватися порівняно зі звичайним в 0,9-1,1 рази.