Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях - К.О. Пашка 2005

Основи організації та проведення санітарного нагляду і медичного контролю за водопостачанням особового складу військ та населення у польових умовах
Фізіологічне, гігієнічне та епідеміологічне значення води

Завдання водозабезпечення у надзвичайних ситуаціях поряд з іншими складовими життєзабезпечення є складною і відповідальною проблемою, що потребує вирішення питань, пов’язаних з наявністю джерел, придатних для водопостачання, ступенем їх благоустрою, кількістю і якістю води.

Забезпечення військових формувань та потерпілого населення доброякісною водою у польових умовах є одним із найважливіших чинників збереження здоров’я та підтримки боєздатності особового складу, працездатності ліквідаторів НС і населення, що вимагає добування та підвозу її у військові частини та групам населення в значній кількості. Вода необхідна для задоволення фізіологічних потреб організму, а також відіграє значну роль у зміцненні здоров’я та загартуванні особового складу. Без неї неможливо забезпечити відповідні господарсько-побутові умови, що є надзвичайно важливим у польових умовах для запобігання виникнення різних захворювань. Велика кількість її також необхідна для проведення санітарної обробки військ (потерпілого населення), дегазації та дезактивації різних об’єктів і людей, а також для інших технічних цілей.

Вода є одним з найважливіших елементів біосфери. Людина без води може прожити не більше 5-6 діб. Організм дорослої людини складається в середньому на 65 % з води. З віком її кількість зменшується. Всі біохімічні реакції в організмі людини, що пов’язані з процесами травлення і засвоєння поживних речовин, протікають у водному середовищі. Вода є добрим розчинником різних речовин. Разом з солями вона бере участь у підтримці найважливішої фізіологічної константи організму - величини осмотичного тиску. За рахунок малої в’язкості, здатності розчиняти різні хімічні речовини і вступати з ними в неміцні зв’язки, вода, що є основною частиною крові, відіграє роль транспортного засобу. Крім того, вона є основою кислотно-лужної рівноваги в організмі. Всі процеси засвоєння і виділення в організмі також протікають у водному середовищі.

Для задоволення фізіологічних потреб людині необхідно 2,5-3,0 л води на добу. Стільки ж води і виводиться з організму. Вода в організм людини надходить з питвом і харчовими продуктами. З водою поступає багато фізіологічно необхідних солей, в тому числі макро- і мікроелементів, таких як кальцій, магній, натрій, калій, йод, фтор та ін. При важкій роботі, роботі в гарячих цехах, влітку тощо виведення води може збільшуватися до 8-10 л.

Організм людини погано переносить зневоднення. Втрата 1,0-1,5 л води вже викликає відчуття спраги. Воно пов’язано із збудженням певних відділів центральної нервової системи («питного» центру), які беруть участь у регуляції і сигналізують про необхідність поповнення водних ресурсів організму. Якщо втрата води не відновлюється, тоді погіршується самопочуття, знижується працездатність, порушується водно-сольовий обмін, терморегуляція і може настати перегрівання організму. Недостатнє споживання води негативно позначається на всмоктуванні поживних речовин у кишечнику. Втрата води в кількості 15-20 % від маси тіла за температури повітря понад 30 °С є смертельною, а 25 % - є смертельною не залежно від температури. Це так зване фізіологічне значення води.

Гігієнічне значення полягає у використанні води для підтримки чистоти тіла, приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прибирання приміщень, видалення нечистот через каналізаційну мережу, поливу вулиць і зелених насаджень. Вода сприяє поліпшенню умов проживання і відпочинку людей, загартуванню організму. Обводнення, створення озер, ставків, водосховищ, фонтанів покращують мікроклімат місцевості. Це особливо важливо в південних районах, де має місце висока середньорічна Температура і низька вологість повітря.

Надзвичайно важливим для людини є епідеміологічне значення води. Воно в значній мірі залежить від умов водопостачання, санітарної очистки населених місць, рівня санітарної культури людей. Забруднена вода може бути причиною виникнення ряду шлунково-кишкових захворювань, таких як: холера, гепатит А, черевний тиф, паратифи, бактерійна й

амебна дизентерії, гострі ентерити інфекційного характеру. У США і країнах Західної Європи ці захворювання ще в ХІХ ст. були справжнім лихом, проявлялись у вигляді страшних епідемій і зводили у могилу тисячі людей. У 1996 р. спостерігався великий спалах холери Ель-Тор у м. Маніпура (Індія). Захворіло близько 1200 людей. Причиною епідемії була річкова вода, забруднена стічними водами із населеного пункту, розташованого вище по течії.

Однією з причин виникнення і розповсюдження кишкових інфекцій є тривале зберігання життєздатності небезпечних для здоров’я людини мікроорганізмів у водному середовищі. Так, кишкова паличка, збудники черевного тифу можуть виживати у воді до 183 днів, дизентерії і холери - до 92 днів тощо.

Збудники шлунково-кишкових хвороб, що передаються фекально-оральним шляхом, потрапляючи у водойму з випорожненнями людей і з стічними водами заражають воду. Особливо небезпечні у цьому відношенні стічні води інфекційних лікарень і шпиталів. Зараження води також відбувається внаслідок викиду фанових вод з пароплавів у водойми, забруднення нечистотами берегів, облаштування місць масового купання, прання білизни, просочування в підземні води нечистот з вигребів убиралень, занесення в криниці патогенних мікроорганізмів забрудненими відрами тощо.

Причиною захворювань людей можуть бути і віруси, що передаються через забруднену воду. Нині відомо близько 100 видів вірусів, які є у фекаліях людини. Вони тривалий час (до 200 днів) можуть зберігатися у воді. Крім того, багато із них значно стійкіші до дії знезаражуючих агентів ніж бактерії. Відмічено, що зовсім невеликі дози вірусів можуть викликати гострі кишкові інфекції у людей, тому значне поширення мають водні епідемії вірусного гепатиту.

Через воду можуть передаватися і антропозоонозні захворювання (хвороби, якими хворіють тварини і люди). Серед таких захворювань слід назвати лептоспіроз, туляремію, бруцельоз, гарячку Ку тощо, які можуть потрапити у водойми із сечею і фекаліями гризунів, свиней і великої рогатої худоби. Захворювання частіше виникають внаслідок використання для пиття води з відкритих водоймищ (річок, озер, ставків, ариків, зрошувальних каналів), а також заковтування води під час купання. Лептоспіри можуть потрапити в організм людини також через слизові оболонки і мікроушкодження шкіри.

Крім патогенних мікробів із забрудненою водою в організм людини можуть проникати цисти лямблій, яйця аскарид і волосоголовців, личинки анкілостом, церкарії печінкової двоустки, а також мікрофілярії ришти і церкарії шистосом, які поширені в жарких країнах і викликають захворювання на дракункульоз і Шистосомоз.

Збудники ряду хвороб розвиваються не безпосередньо у воді, а у гідробіонтах водоймищ - молюсках (шистосоми та інші трематоди), рачках - циклопах (дракункул). Зараження людей можливе і при вживанні погано очищеної сирої води або помитих нею фруктів, зелені, овочів тощо.

Внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій часто погіршується забезпечення потерпілого населення доброякісною водою, що може зумовити так звані водні епідемії.

Водні епідемії завжди пов’язані з вживанням зараженої води певного джерела (колодязь, водогін). Така епідемія характеризується різким спалахом інфекції, масовістю ураження населення і повільним затуханням її в кінці епідемічного періоду. Причина захворювання завжди підтверджується лабораторним аналізом води, забраної із забрудненого джерела. Все це має важливе значення під час проведення санітарно- протиепідемічних заходів з профілактики і при ліквідації водних епідемій.