Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Сколіоз

Термін «Сколіоз» (походить від грецького слова scolios — скривлений) введений Галеном ще у другому столітті минулого тисячоліття. Сколіоз хребта — це бокове викривлення хребтового стовпа з обов'язковою ротацією тіл хребців. Якщо немає ротації, то це свідчить про порушення постави, тобто наявність пресколіотичної постави.

Ігнорування цього факту призводить до недостовірних статистичних показників частоти виявлення сколіозу серед обстежених дітей. В Україні розповсюдженість сколіозу серед дітей, у середньому, становить 6,9, а у підлітків (16-17 років) — 8,5 на 1000 обстежених. Однак ця частота різна для різних вікових груп: у яслях — 0,32; дитячих дошкільних закладах — 2,63; у школах — 12,2 на 1000 обстежених (Терновий К.С., 1988).

Розрізняють природжений і набутий сколіоз хребта. Природжений сколіоз (мал. 268) зумовлений аномаліями розвитку хребта (додатковим клиноподібним хребцем, півхребцем, синостозом остистих відростків) і його дисплазією (незарощенням дуг хребців, спондилолізом, spina bifida, люмбалізацією тощо).

Набутий сколіоз буває: неврогенний, статичний, післярахітичний, післятравматичний та ідіопатичний.

Неврогенний сколіоз виникає у хворих на в'ялий або спастичний параліч внаслідок порушення рівноваги м'язів спини і живота. Також буває при сирингомієлії, нейродисплазії та міопатії.

Мал. 268. Природжений сколіоз внаслідок асиметричного положення аномальних хребців.

Статичний сколіоз трапляється як наслідок укорочення нижньої кінцівки, анкілозу кульшового суглоба тощо.

Післярахітичний і післятравматичний сколіози у клінічній практиці трапляються надзвичайно рідко.