Цитологія, загальна гістологія та ембріологія - В. К. Напханюк 2002

Методи гістологічних досліджень
Поствітальні методи досліджень

Основним об’єктом досліджень із використанням поствітальних (посмертних) методів є гістологічні препарати, виготовлені з фіксованих структур.

Препарат може являти собою таке:

— мазок (крові, кісткового мозку, слини, спинномозкової рідини та ін.);

— відбиток (селезінки, тимуса, печінки);

— плівку з Тканини (сполучної тканини, очеревини, плеври, м’якої мозкової оболонки);

— зрізи (органів або тканин).

Найчастіше для вивчення структури клітин, тканин і органів у гістології використовують зрізи.

Гістологічні препарати (мазок крові, відбиток, плівка або зріз органа) можна вивчати без спеціальної обробки і одразу розглядати під мікроскопом. Але через те, що структури мають дуже слабкий контраст і погано помітні в звичайному світловому мікроскопі, використовують спеціальні мікроскопи (фазоконтрастні, люмінесцентні та ін.).

При гістологічних дослідженнях частіше використовують спеціально оброблені та забарвлені препарати.

Виготовлення постійного гістологічного препарату потребує дуже складної підготовки об’єкта дослідження і складається з кількох етапів:

1. Взяття матеріалу. Об’єм матеріалу повинен бути в межах 1 см³, матеріал має бути свіжим.

2. Фіксацію матеріалу проводять шляхом занурення у фіксуючу суміш. Фіксатори бувають прості (спирти, формалін та ін.) і складні (складаються з кількох простих).

3. Промивання під проточною водою протягом 24 год для вимивання фіксатора.

4. Зневоднення об’єкта в спиртах зростаючої концентрації (від 60 до 100°).

5. Ущільнення об’єкта в ущільнювальному середовищі (парафін, целоїдин, синтетичні смоли).

6. Виготовлення зрізів за допомогою мікротомів або ультрамікротомів.

7. Забарвлення або контрастування зрізів проводять для того, щоб можна було розрізняти структурні деталі об’єкта. Перед забарвленням середовища депарафінують ксилолом, який потім вилучають за допомогою спиртів низхідної концентрації від (100 до 60°) і промивають водою. Після цього на препарат наносять розчин барвника.

8. Заливка зрізів канадським бальзамом для тривалого зберігання препаратів.

Для забарвлення препаратів використовують барвники, які залежно від походження поділяються на рослинні (гематоксилін), тваринні (кармін) і синтетичні.

Залежно від хімічних властивостей барвники поділяються так: кислі, основні, нейтральні та спеціальні.

Кислі (аніонні) барвники — це група барвників, властивості яких визначаються наявністю кислотного залишку. Вони забарвлюють цитоплазму (еозин, ясний зелений та ін.).

Основні барвники — це катіонні барвники, переважна більшість яких у своєму складі містить атом азоту з позитивним зарядом. Вони вибірково забарвлюють ядра клітин, тому їх ще називають ядерними (гематоксилін, кармін, сафранін).

Нейтральні барвники — це комплексні сполуки водних розчинів кислого й основного барвників.

Спеціальні барвники — це група барвників, які використовують для визначення речовин або сполук, структур або тканин. Наприклад, судан-III (забарвлює жирову тканину), орсеїн (еластичні волокна).