Грип - Діагностика, лікування, профілактика - В.Д. Москалюк 2010

Грип
Відкриття збудників грипу

Назва хвороби - «Грип» - походить від французького слова «gripper» (нападати, схоплювати) і відбиває епідеміологічні особливості цієї інфекції. У побуті цю недугу називали інфлюенцою, що латинською мовою означає - вливатися, втілюватися.

Збудником грипу є вірус, вперше відкритий групою англійських учених: В. Смітом, К. Ендрюсом та П. Лейдлоу під час епідемії хвороби в Англії. Цікава історія цього відкриття. В. Сміт захворів на грип, його колеги взяли з носоглотки хворого змив, профільтрували через спеціальний фільтр і заразили фільтратом рідкісних піддослідних тварин - білих африканських тхорів. Через 1-2 дні тварини захворіли: втратили апетит, почали чхати, кашляти, у них підвищилась Температура, з'явився нежить. Від хворих тхорів заразилися здорові, і серед тварин почалася епідемія грипу.

Із виділень трахеї хворих тхорів дослідники виділили збудника, якого за ім'ям Вільсона Сміта було названо вірусом грипу WS, що увійшов в історію розвитку науки як вірус А/WS.

Згодом дорогих і рідкісних африканських тхорів із експериментів витіснили білі миші, що виявилися не менш чутливими до вірусу грипу. Саме на мишах в 1936-1937 рр. О.О. Смородинцев у Ленінграді та Л.А. Зільбер у Москві виділили перші вітчизняні штами вірусів грипу. Остаточні Висновки про походження грипу було зроблено лише після того, як О.О. Смородинцев матеріалом від хворих тхорів і мишей заразив добровольців і в них розвинулися ознаки грипу.

У наступні роки віруси грипу були виділені від хворих людей у різних країнах і містах. Більшість із них одержали назву міста, де їх вперше виділили.

Історія відкриття збудника грипу відбиває етапи розвитку вітчизняної біології. У період мікробіології, науки про мікроби, бактерії, двоє вчених - М.И. Афанасьев та Р. Пфейфер - майже одночасно із слизу, носоглотки хворого на грип виростили на живильному середовищі бактерію у формі палички і класифікували її як збудника грипу. ЇЇ було названо паличкою інфлюенци Афанасьєва-Пфейфера. Протягом якогось часу (а він, до речі, тривав десятки років) паличку інфлюенци вважали збудником грипу.

Сумнів щодо справедливості такого твердження виник ще під час пандемії іспанки, коли Зельтер заразив себе фільтратом слизу з носоглотки хворого на грип, у якому аж ніяк не могли міститися бактерії, і захворів. Однак, крім сумніву, цей сміливий експеримент нічого не породив, він нічого суттєвого не довів. Ще довгі роки (до 1933 р.) паличку Афанасьєва-Пфейфера вважали збудником грипу.

У 1940 р. під час епідемії грипу від хворої людини було виділено вірус, дуже схожий на вірус грипу, але дещо відмінний від нього. Назвали його вірусом грипу В.

Пізніше, через 7 років, Р. Тейлор відкрив ще один вірус, схожий до збудника грипу, що відрізнявся від вірусів, виділених у 1933 і 1940 рр., і назвав його вірусом С.