Грип - Діагностика, лікування, профілактика - В.Д. Москалюк 2010

Грип

Грип - гостра антропонозна вірусна хвороба з крапельним механізмом передачі збудника, епідемічним і пандемічним розповсюдженням; характеризується ураженням дихальних шляхів, проявляється вираженою інтоксикацією, гарячкою і помірними катаральними явищами.

Грип - найбільш поширена хвороба, що становить основну причину непрацездатності людей внаслідок захворювання на інфекційні недуги. Ця хвороба супроводжується головним чином запаленням органів Дихання, і тому раніше, коли ще недостатньо було вивчено її природу, нерідко перебіг грипу приймався за прояви хвороб простудного характеру.

Грип уражає всі верстви населення, незалежно від віку, статі чи місця проживання. Він поширюється у вигляді епідемій, тобто вмить охоплює село, місто чи країну, або ж за кілька місяців, іноді років уражає всі континенти земної кулі - тоді йдеться про пандемію грипу (від грецького «пан» - весь, «демос» - народ).

Останнім часом епідемії грипу спостерігаються щороку, при цьому кількість захворювань за період епідемічного спалаху перевищує загальну кількість річних захворювань на всі інфекційні хвороби.

Ще з V ст. до н. е. збереглися рукописи, де згадувалось про раптове, швидке поширення хвороби серед населення кількох країн одночасно, причиною якої, цілком імовірно, був вірус грипу. За епідемію грипу можна вважати вперше описані в 1173 р. масові захворювання людей з ураженням дихальних шляхів, що за короткий період охопили населення багатьох країн Європи.

В епоху середньовіччя пандемії грипу повторювались кожні 10-50 років, більшість з них відзначалася особливою жорстокістю. Тільки в XIX ст. зареєстровано 9 пандемій, у XX - 4. Хвороба швидко поширювалась, охоплювала міста, країни, континенти, забираючи життя мільйонів людей.

Найвірогідніші відомості про пандемії грипу минулих літ вказують на особливо спустошливий характер пандемій 1889-1890 рр.

Перша пандемія XX ст. - 1918-1920 рр., відома під назвою іспанки. Почалася вона в Китаї, охопила Америку і через Іспанію проникла в Європу. Хвороба поширювалась хвилями. Перша хвиля виникла на початку 1918 р. і тривала 6 міс. Хвороба уразила велику кількість населення, але померло від неї небагато людей. Під час другої хвилі, що спалахнула восени 1918 р., хвороба характеризувалась надзвичайно тяжким перебігом і випадків смерті було значно більше. За період 1918-1920 рр. прокотилось ще дві хвилі іспанки, після чого 2,5 року не виникло пандемій чи епідемій її, хоча й майже щорічно спостерігалися окремі спалахи хвороби.

На іспанку перехворіло близько 500 млн чоловік, за 2 роки було втрачено 20 млн людських життів.

У перші роки Радянської влади перед охороною здоров'я дуже гостро постала проблема «іспанської пошесті», було прийнято рішення про мобілізацію всіх медичних сил молодої країни на боротьбу із смертельною недугою.

За розмірами поширення і високою смертністю хворих пандемія 1918­1920 рр. була небезпечнішою, ніж чума або холера. Хвороба косила людей незалежно від віку, та особливо тяжко хворіли на неї і помирали діти.

Наступні пандемії грипу: 1947-1948 рр.; 1957-1959 рр. («Гонконгський» грип); 1968-1969 рр. - зароджувались у країнах Південно-Східної Азії, на Тихоокеанському узбережжі. Під час кожної з них в окремих країнах перехворіло на грип близько 50 % населення. Як і іспанка, хвороба найбільше уражала дітей. Разом з тим, усі згадані пандемії характеризувались легшим перебігом і сприятливішим прогнозом, ніж іспанка.

У проміжках між пандеміями були періоди відносного благополуччя, які змінювались підвищенням захворюваності - спалахами та епідеміями грипу. Поступово роки без епідемій грипу стали траплятися дедалі рідше. Останнім часом (1970-1986 рр.) епідемії щорічно уражають 10-25% населення і бувають випадки смерті хворих.